Здається, український критик Ірина Славінська висловила побажання прочитати в недалекому майбутньому український інтелектуальний детектив. А серед української читаючої публіки переважають сноби.  З огляду на їхні снобські потреби, поняття «інтелектуальний» у спрощеному (для інших письменних) розумінні означає «рафінований», «позбавлений ознак реального життя», «герметичний».

     При «вимкнених місяці та зорях», «прилігши на сутінок», талановитий поет і автор популярних пісень Сергій Сірий знову втаємничено й лаконічно, іноді з благородною іронією дарує нам таїну кохання у новій кишеньковій книжці «Пожежа тіл». При цьому застерігаючи читачів: «Обережно: вогонь кохання!» З такою ж пристрас¬тю художник Дмитро Конюхов проілюстрував поетичну збірку, як на мене, надто відвертими й оголеними витворами, збуджуючи не тільки наші почуття, а й думки. Обоє, поет і художник, стверджують: «Вогонь думок летить за межі...

     Поки десь там, у політичних верхах вирішують, чи був голод в Україні 1932—1933 років геноцидом українського народу, на тему Голодомору продовжують писатися твори. Не перевидаватися і не перекладатися з чужих мов, якими тодішні європейські аташе в Україні писали своїм урядам про жахіття, що коїлися в УРСР, а саме створюватися — тут і тепер, у нібито заможному суспільстві так само «європейського» зразка.

     У черговому випуску серії «Український детектив» під однією обкладинкою пропонується два романи. Перший - «Хто вбив пана Штима?», я схильний вважати своєрідним феноменом українського книжкового ринку взагалі та мацьопкого сегменту жанрової літератури - зокрема. Бо назвіть мені хоча б ще один подібний твір, який витримує в Україні третє (!!!) видання. Вперше під згаданою назвою роман про вбивство львівського депутата, котрий організував торгівлю немовлятами, побачив світ ще в 1997 році.