Між нами і Нею

      Збірка одинадцятьох львівських поеток "Ми і Вона", вперше презентована українським читачам 17 вересня в рамках ХІІ національної виставки "Форум видавців" у Львові, буде презентована в Києві. Подію заплановано провести 9 листопада в арт-кафе "Квартира Бабуїн" на Подолі, на вулиці Хоревій, початок о 19 годині.
      Слід сказати, що в Україні нечасто з'являлися подібні до антології одинадцятьох авторок поетичні видання, які б сполучали довершеність текстів й мистецькі концептуальні фотопортрети, які відіграють у виданні скоріше ту роль, в багатьох інших збірках притаманну радше мальованим ілюстраціям. Також варто сказати про чудове поліграфічне виконання, лаконічний, проте цілком доречний дизайн усієї книги, навіть трохи глянцевого блиску завдяки відповідному оформленню обкладинки й крейдяному паперу сторінок.

      Загалом, це є ще одним свідченням того, що поетична лірика як літературний рід, вид і жанр має нині набагато більшу конкуренцію з іншими родами, видами і жанрами, ніж тоді, коли, власне, авторки почали видаватися, читати вірші публіці, словом, утверджувати себе у власній творчості. Тоді в очікуванні сучасної великої, гостросюжетної, вигадливо-оригінальної прози інтелектуали, що зацікавлені українською літературою, так чи інакше мусили звертати увагу на поетичні книжки — інших-бо майже не було. Тепер, коли жанрів і творів стало більше, поетам вже треба боротися за свого читача. У випадку антології "Ми і Вона" вони взяли на озброєння досягнення новочасної комп'ютеризованої поліграфії, продумане оформлення у виконанні Мар'яни Савки й Андрія Стешка, фотокартини Олександра Новицького.
      Одинадцять імен — для збірки чимало, тому для кожного читача будуть як відомі, так і невідомі. Авторкам було відведено приблизно по 5-8 сторінок у такому порядку: Олена Галета, Олена Гусейнова, Маріанна Кияновська, Марія Крищенко, Галина Крук, Ліда Мельник, Мар'яна Савка, Віхта Сад, Ярина Сенчишин, Дарка Сироїд, Ірина Старовойт.
      На львівській презентації книжки всі учасники — автори, керівник проекту Ольга Сидоренко, й Віктор Неборак, котрий, судячи з усього, взяв активну участь у творенні книжки, зокрема, написав післямову — висловлювалися з приводу назви "Ми і Вона". Було вимовлено чимало варіантів того, хто ж "ми", а хто ж "вона". Особливо виділю таке трактування: ми — це всі читачі, включно із самими авторами (адже автор цілком може бути читачем свого власного тексту), а вона — це книга, себто текст. Віктор Неборак говорив про особливий львівський ліричний метатекст, творцями якого є всі одинадцять поеток, тому антологія сприймається все ж не як збірка, а як цілість. "Нашим текстом є наші тексти, написані дуже по-різному і водночас — дуже невипадково" — зазначено на форзаці.
      Прочитавши декілька віршів, хочу побачити, явити собі, що є в цьому тексті. І бачу якесь незвичайне, нетутешнє місце, для всіх — різне, воно узяте з міфу, пам'яті чи з уяви, але залите якимось особливим невидимим світлом, за яким впізнаєш його — так, це воно. І відчуваю ціну, яку за те, щоб потрапити туди, платять. Для когось це самотність, зневіра, жертва, самозречення і, нарешті, смерть. І є ще — здебільшого непримітна, інколи далека настільки, що майже відсутня, інколи близька — віра, яка надає цьому смисл.
      Фото Олександра Новицького темні, "густі", неначе являють присутність зображених на них удвічі, утричі інтенсивніше, ніж звичайний портрет, й завдяки чорно-білому зображенню й старанно продуманому освітленню більш зосереджені на суттєвому. Дуже хочеться, аби на київському вечорі знову показали фотороботи, які не ввійли до антології. Як на мене, варто йти вже тільки заради того, щоб їх побачити. А ще ж буде довершена поезія й чарівні її авторки!

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Листопад 07, 2005 р., понеділок.

Джерело: http://kut.org.ua/books_a0053.php