Роман із географією: нова книжка Юрія Андруховича

Про це вже, напевно, знають усі. 11 листопада 2011 року об 11 годині 11 хвилин в Україн істартували продажі «Лексикону інтимних міст» - нової книжки Юрія Андруховича. Перед цим аж чотири роки тому була «Таємниця», яку автор окреслив як «замість роману». Що ж читач знайде на сторінках «Лексикону»?
Ім’я автора, успіх його попередніх видань, постійні інтерв’ю, колумністика та коментарі, успіх на Заході, ціла рекламна кампанія видавця перед презентацією, - усе це та багато іншого стало причиною неабиякого зацікавлення «Лексиконом». Перші успішні дні продажів та інформаційна хвиля в ЗМІ свідчать про те, що саме «Лексикон інтимних міст» Андруховича є, напевно, літературною подією року.

Ця книга – про 111 міст, у яких був чи не був Андрухович. Спрогнозувати реакцію на неї неважко: вона сподобається всім, хто вподобав «Таємницю», і не спободається – відповідно. Бо класичним романом «Лексикон інтимних міст» назвати важко, власне дефінітивних мук через цю книжку буде найбільше; сам автор це назвав «довільним посібником з геопоетики та космополітики». Також обов’язково знайдуться ті, хто назве «Лексикон» збіркою есеїв, подорожніми нотатками, спогадами, автобіографією, щоденником, посібником, повістю, драмою на карті, романом, збіркою оповідань.

Я би визначив «Лексикон інтимних міст» як роман з географією – і в сенсі любовному, і в жанрі літературному. Нью-Йорк, Єнакієве, Берлін, Гайсин, Вінниця, Ізяслав, Львів, Ужгород,Тернопіль, Хуст, Чернівці, Цурюпинськ, Чернівці, Стокгольм, Париж, Лісабон, Краків, Женева, Ґуадалахара. Ці та інші міста в одну книжку, в один роман могло поєднати тільки життя чи Провидіння. Зрештою, чим більше жанрових визначень «Лексикону» існуватиме, тим більше виграє українська література. Ось запитає вас хтось «а яка найкраща хороша есеїстична книжка вийшла в Україні цього року?». Ви відповідаєте – «Лексикон». А хороший роман? Відповідь– «Лексикон». А репортажистика, розповідь про подорожі? Ви знову, оком не зморгнувши – «Лексикон інтимних міст» Юрія Андруховича. Це я до того, що жанрове визначення далеко ненайсуттєвіша річ, бо будь-яка книга стає важливим чи ключовим фактом літературного життя незавдяки жанру, а завдяки якості, глибині й актуальності письма.

Усі розповіді, чи то пак міста, розташовані в книзі за алфавітним принципом. Тому в українському виданні міста вибудовуються в одлин ланцюг, в одну історію, а у виданнях іншими мовами (робота над перекладами вже почалася) – у цілком іншу послідовність, що створюватиме нові контрасти та об’єднуватиме, як то кажуть, невпіхуємое – наприклад, Гайсин опиняється в одному розділі з Гайдельбергом та Гамбургом, Цурюпинськ – між Цуґом та Цюрихом. Кожна нова мова, кожен новий різновид абетки – і це буде цілком нова книга з новою архітектонікою. Мілорад Павич, який згадався вам зараз – цілком доречний, він один із тих, з кимцим експериментом розмовляє Андрухович.

Книжка видана дуже ошатно, її справді приємно тримати в руках. Видавець – міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz – подбав, щоб «Лексикон інтимних міст» був гарним подарунком, тому всі деталі – від редакторської роботи до поліграфічного втілення – виконані якнайскрупульозніше. Це мимоволі переростає в невеличкий мінус, бо книжка продаватиметься по 111 гривень, а це найперше, що заважатиме масовим продажам. Проте, думаю, скоро з’явиться і бюджетніше, кишенькове видання. До речі, e-book «Лексикон інтимних міст» поступив у продаж одночасно з паперовою версією.

Один із неймовірних плюсів цієї книги – в тому, що кожен може сформувати свою власну подорож, власний роман із географією, додаючи до написаного свої власні спогади чи мрії, впадати в меланхолію чи навіть нервово перегортати сторінки міст, де вас спіткало горе. Робіть що хочете, ця книжка – цілковито для вас. Я зараз вас здивую. Я пишу цю рецензію, ще не прочитавши «Лексикон інтимних міст». Тобто я десь на середині, якщо серединою можна назвати уривчасте читання то з початку, то з кінця, то просто з міста, яке тобі дороге – у моєму випадку Ужгорода. Ось такий він «Лексикон інтимних міст» - я ще не дочитав його, а вже дописую рецензію. Повторюся: робіть, що заманеться, ця книжка – цілковито для вас.

Андрій Любка
Джерело: http://www.artukraine.com.ua/ukr/articles/712.html