Помста «білих колготок»

     У черговому випуску серії «Український детектив» під однією обкладинкою пропонується два романи. Перший - «Хто вбив пана Штима?», я схильний вважати своєрідним феноменом українського книжкового ринку взагалі та мацьопкого сегменту жанрової літератури - зокрема. Бо назвіть мені хоча б ще один подібний твір, який витримує в Україні третє (!!!) видання. Вперше під згаданою назвою роман про вбивство львівського депутата, котрий організував торгівлю немовлятами, побачив світ ще в 1997 році. За десять років його перевидали під назвою «10 тисяч баксів», і саме тоді він потрапив у поле нашої уваги. Причому від слів, сказаних свого часу на адресу книги, я тепер не відмовляюся, хоча визнаю феноменальність такого ось довгожительства. Навіть здатність розмножуватися: адже пропоноване видання включає в себе продовження під назвою «Швидко промайнути». Яке цінне саме тим, що не є самостійною історією, а може прийматися лише у контексті попереднього роману. Тобто - класичною другою частиною, сюжет якої цілком залежить від першої.
     Пана Штима, як відомо тим, хто читав однойменний роман, убила молода жінка Оксана Олійник, котру більшість дійових осіб знала, як Галю з гуртожитку, коханку слюсаря мотозаводу Миколи Барбіроша. Вона пройшла відповідну підготовку та отримала бойовий досвід у Чечні, поповнивши собою ряди жінок-снайперів, котрих ще називають «білими колготками». Кінцівка згаданого роману вийшла досить ефектною саме через те, що ніхто не міг запідозрити безжальну вбивцю в коханці слюсаря-алкоголіка. Та поза викриттям Галі-Оксани лишилося дуже багато запитань, заради відповідей на які й написано роман «Швидко промайнути».
     Тепер за загадкових обставин один за одним гинуть двоє братів Коновалів, чия діяльність має злочинне коріння. Детективної загадки не вийшло: дуже швидко з´ясовується, що в їхньому фарватері бачили зниклу без вісті Галю-Оксану, і міліція, підключивши приватного сищика, майже протягом усієї оповіді займається тим, що перевіряє: справді вбивця - снайперша Оксана, чи це хтось під неї працює. З рештою, вона сама дає про себе знати, і починається довга історія помсти. Виявляється, пан Штим колись зґвалтував її, потім хотів убити, бо вона його шантажувала, ну а далі професійна вбивця зводить аналогічні рахунки з іншими ґвалтівниками - тими ж братами Коновалами. Признавшись, вона спокійно тікає до Америки.
     Єдине, що рятує завідомо вторинний по відношенню до першої частини роман - алкогольно заангажований слюсар мотозаводу Микола Барбірош: істинно народний персонаж, вартий не лише окремого роману, а цілої історії про українського пияка, котрий потрапляє в різні кримінальні історії та навіть мимоволі починає щось схоже на власне розслідування. Слюсар з печінкою слона, хтивістю павіана, амбіціями директора заводу та підсвідомими завдатками сищика - погодьтеся, оригінальнішого персонажа в детективній літературі ще не було.
     І напевне не буде. Чому? А ви дочитайте книгу до кінця, час, попри відверто вторинну детективну лінію, промайне швидко.

Андрій Кокотюха

Переопубліковано з: http://bukvoid.com.ua/criminal/2011/11/09/112600.html