Цю книжку я купила заради обкладинки. Читала заради того, щоб отримати такі ж враження, як від прочитання "Коханця" Дюрас. Пишу це заради того, аби зрозуміти, чи був сенс цю книжку читати і купувати :)
     Отже, це – не роман. Це – кіносценарій. Читаючи його, поволі розумієш, наскільки важко зняти фільм і наскільки важко написати, як його знімати..

     Це друга книжка за моє життя, (першою була Сартрова “Нудота”), яка так сильно і драматично тримала в пазурях мій мозок і психіку протягом усього прочитання.

      Цю книжку я читала ледь не два тижні (читаю, переважно, лише у транспорті). А потім зловила себе на думці, що тут змальовуються лише кілька днів із життя головного героя. Хоча, завдяки прийому ретроспекції та внутрішнім монологам Голдена, охоплюються ширші картини його життя та життя його оточуюючих.17-річний хлопець, якого вкотре виганяють зі школи, – юний філософ, який піддає сумнівам універсальні філософські вчення. Певною мірою асоціальний тип, який зневажає усталені норми поведінки. Мандрівний шукач, який прагне знайти самого себе у вирі світових вод.

Роман Вікторії Горбунової — психолога–консультанта за фахом — доволі типове явище в сучасній літературі, що підпадає під категорію «виробнича проза» (нехай навіть «виробництво» це доволі тонкого емоційного кшталту). І створюють це явище, як свідчить анотація, переплетення власного досвіду авторки, а також переживань колег та історії її клієнток. У принципі, всі професії важливі, але читати «виробничі» історії, погодьмося, цікавіше, коли ми, по–перше, не дуже добре розуміємось на окремих різновидах цих професій на кшталт ландшафтного дизайнера чи системного адміністратора.