Дивак у пошуках

      Цю книжку я читала ледь не два тижні (читаю, переважно, лише у транспорті). А потім зловила себе на думці, що тут змальовуються лише кілька днів із життя головного героя. Хоча, завдяки прийому ретроспекції та внутрішнім монологам Голдена, охоплюються ширші картини його життя та життя його оточуюючих.17-річний хлопець, якого вкотре виганяють зі школи, – юний філософ, який піддає сумнівам універсальні філософські вчення. Певною мірою асоціальний тип, який зневажає усталені норми поведінки. Мандрівний шукач, який прагне знайти самого себе у вирі світових вод.
      АЛЕ. Усе це – тимчасові коливання, скороминущі потяги. Такі почуття, як любов до рідних, тяга до прекрасного, жага гармонії повертають його додому, до суспільства, до себе. І хтозна, яким виросте цей Голден Колфілд. Чи не стане такою собі пересічною соціальною одиницею, яку ще вчора зневажав і якої цурався?..
17 років – це ще пошук. Більше того, в дійсності я зустрічала схожого Голдена, який і у 23 протиставляв себе “сірій” масі, возвишав себе над усталеними нормами і все борсався у власній немочі змінити те, що не піддається змінам.
      Це НЕ означає уподібнюватися іншим. Бути сліпим ягнятком чи маріонеткою. Просто треба пам’ятати, що поки ти – НЕ на безлюдному острові, треба рахуватися з тим, що довкола.