німецької

Розбійник

Свій досить химерний роман «Розбійники» швейцарський письменник Роберт Вальзер (1848-1956) записав ще 1925 року. Записав на обрізках картону та обгорткового паперу мікроскопічним почерком, майже тайнописом, тож на його розшифруваннями у чотирьох фахівців-філологів пішло п’ятнадцять років праці, і він побачив світ аж у 1972 року, коли Вальзера вже давно не було серед живих. Сам автор через кілька років після створення роману став пацієнтом психіатричної лікарні, де й провів решту життя.

Прокляття дому

Роман «Прокляття дому» (Heimsuchung) яскравої представниці жіночого «письменницького дива» літератури об’єднаної Німеччини Дженні Ерпенбек є одним із творів, які найактивніше перекладають останніми роками. За сім років його переклали тринадцятьма мовами. Роман Ерпенбек – це сконденсована німецька історія ХХ століття, віртуозно скомпонована оповідь про мир і війну, про втечу й вигнання, про утопію батьківщини та пошуки рідного дому.

Маніфест Альфа

Альфред Ґонґ (1920-1981) був чернівецьким однолітком і шкільним товаришем Пауля Целана. Його лірична творчість відзначається багатством і розмаїттям екзистенційної проблематики. Вона піднімає теми гуманізму й варварства, кохання і смерті, захисту довкілля й атомної загрози, туги за кращим світом і пошуків сенсу буття.

Степовий вовк

У романі «Степовий вовк», найвідомішому своєму творі Герман Гесе, ґрунтуючись на психоаналізі З. Фройда і психології К. Юнга, змальовує образ людини, здатної пізнати і сприйняти всі глибини своєї істоти, всі порухи, і добрі, й погані, своєї душі. За сміливістю своєї новаторської форми цей твір, за словами Т. Мана, не поступається «Улісові» Д. Джойса і «Фальшивомонетникам» А. Жида.

Корабель приречених

Німецький письменник Гюнтер Крупкат (НДР) в основу свого роману «Корабель приречених» поклав справжню подію — трагічну загибель знаменитого англійського корабля «Титанік").
Роман створено на матеріалах, узятих з повідомлень преси та розповідей очевидців. Ними були заповнені всі газети світу в квітневі дні 1912 року, коли англійський пароплав-велетень, зіткнувшись з айсбергом, затонув.
Про причини, які призвели до жахливої трагедії, про те, як саме загинув «Титанік», і розповідає роман «Корабель приречених».

Отруєні пейзажі

Збірка есе Мартіна Поллака «Отруєні пейзажі» присвячена культурі пам’яті – про сотні тисяч безіменних жертв кривавих режимів ХХ століття або й повсякденної ненависті, чиї могили сховані в анонімності, закамуфльовані мальовничими ландшафтами чи й просто засаджені городиною. Аналізуючи досвід власного дитинства, а також історії та свідчення з Центральної та Східної Європи, письменник доходить висновку: начебто нечіпана природа навколо нас – це рельєф забування і відмови від відповідальності, яким ми мусимо опиратися.

Смерть і діва I–V. Драми принцес

У збірці «Смерть і діва I–V. Драми принцес» Ельфріда Єлінек вкотре виводить на сцену жінок як вічних витіснених у західноєвропейській культурній традиції. Казкові принцеси й сучасні ікони стилю (в тому числі й літературного) виголошують свої передсмертні промови або говорять уже з-поза межі.

Море моря

Роман «Море моря» складається в мозаїку спогадів авторки, швейцарки словенсько-угорського походження Ільми Ракузи. Це книжка про дитинство і юність між кордонами Європи 50-х – початку 70-х років, про звуки, кольори, запахи, атмосферу минулого, які назавжди залишаються в пам’яті.
У 2009 році Ільма Ракуза отримала за свій роман Швейцарську літературну премію.

Мовні ґрати

«Мовні ґрати» – третя двомовна поетична книга Пауля Целана, що з’явилася в 1959 р. у видавництві «С. Фішер ферлаґ». Вона містить вірші, які виникли від початку 1955 – до кінця 1958 рр. й означають радикальну зміну в Целановій поетиці: перехід до так званої «сірішої» мови. 33 поезії збірки ввібрали в себе важливі біографічні, політичні й естетичні події та явища й окреслюють дійсність, яку необхідно «знайти і здобути». В поетологічному сенсі вони відзначаються своїм яскраво вираженим новаторським характером.

Левіафан, або Найкращий з усіх світів. Озерний пейзаж із Покахонтас. Тіна, або Про безсмертя. Ґьоте та один із його поціновувачів

Ранні оповідання Арно Шмідта написані в експресіоністсько-джазовій манері. Це історії людей, глибоко уражених війною, які шукають себе через кохання, еротику, літературу. Вони провокують, іронізують і своїм інтелектом, стилем, життям повстають проти монстрів «реставраційної» Німеччини 1950-х років – консервативності, клерикалізму, хибних авторитетів і відмови від відповідальності за війну.