Євген Попович

     Євген Оксентович Попович (25 червня 1930, Межиріч (Канівський район) — 6 липня 2007) — український перекладач.
     Народився 25 червня 1930 року в селі Межиріч Канівського району Черкаської області. Закінчив Канівське педагогічне училище (1951), Київський університет (1956). За фахом — філолог-германіст.
     Працював журналістом (1956—1957), редактором та старшим редактором видавництва «Веселка» (1957—1967). З 1967 року — на перекладацькій роботі. Перекладав з німецької мови на українську прозові твори німецькомовних письменників: Г.Лессінґа, Йогана Вольфганґа фон Ґете, Е. Т. А. Гофмана, Генріха Белля, Томаса Манна, Германа Гессе, Е. М. Ремарк, Макса Фріша, Мартіна Вальзера, Франца Кафки, Людвіґа Вітґенштейна. Перекладав також німецькомовні твори Ольги Кобилянської.
     Член Спілки письменників України з 1968 року. Лауреат літературної премії України імені Максима Рильського та премії імені Миколи Лукаша.
     Дев'ять видатних романів ХХ ст. Г. Белля, М. Вальзера, Г. Гессе, М. фон дер Грюна, Ф. Кафки, Е. М. Ремарка, Й. Рота, М. Фріша, Е. Юнгера, перекладені Євгеном Поповичем з німецької мови, було опубліковано у 1960—1977 роках на сторінках журналу «Всесвіт»
     2006 року Попович передав свою бібліотеку до фондів НаУКМА.
     Дружина Євгена Поповича Ольга Сенюк також перекладач, — вона переклала зі шведської Сельму Лаґерлеф, Астрід Ліндґрен.