французької

Вогонь

Йшов 1916 рік, третій рік першої світової війни. Вся Європа була оперезана фронтами, на яких щоденно гинули сотні й тисячі простих людей, обдурених правлячими колами своїх країн, кинутих у криваву м’ясорубку війни. Ця війна була не тільки страшною трагедією, а й грандіозним обманом: простим людям доводили, що вони вмирають за вітчизну, за демократію, за «культуру проти варварства», тоді як насправді вони вмирали за інтереси панівного класу, за понадприбутки монополій, за новий хижацький переділ світу.

Роберто Зукко

Бернар-Марі Кольтес — драматург, поет. Народився 1948 року у провінційному французькому містечку Метці. Навчався в єзуїтському колежі, студіював музику, журналістику, займався альпінізмом. 1970 року вперше потрапляє до театру і захоплюється ним. 1971 року пише п'єси: «Хмільний процес» за мотивами «Злочину і кари» Достоєвського, «Марш» за мотивами «Пісні пісень» — і сам їх ставить.

Індиґо

Неймовірна палітра синього кольору від небесної блакиті до синьої прозорості місячної ночі і містичної "синяви вічності", над створенням яких з року в рік, денно і нощно, протягом півсторіччя трудиться учений-хімік, аби щороку на конкурсі блакиті дарувати людям інший віддінок разурної барви чи синяви у безкінечності пошуку відповідей на численні запити існування роду людського - це тло, на якому розгортаються події роману "Індиго".

Попелюшка

Всесвітньовідомі казки у новому перекладі, здійсненому знаним українським письменником і перекладачем Леонідом Григоровичем Кононовичем.
Для дітей середнього шкільного віку.

Маленький принц

Ця книжка – справжній шедевр видатного французького письменника, поета й мислителя, пілота і вченого, конструктора й винахідника, людини-легенди Антуана де Сент-Екзюпері (1900-1944), якого один із його вчителів назвав «воістину універсальним талантом».
Це захоплива лірична казка з цікавою фабулою для дітей і глибинним філософським змістом для дорослих, бо йдеться в ній про вічні категорії – добро й милосердя, чистоту й безпосередність, зачарований погляд на світ і любов до ближнього.

Наші розставання

Фріц та Аліса покохали одне одного з першого погляду. Вона викладає німецьку мову, він укладає словникові статті. Однак, немов за велінням лихої долі, пара приречена на постійні розставання. На щастя, закоханим допомагають спритні сестри, Джим Моррісон, краватки та таємниця, відома лише дантистам. Весела та водночас сумна історія стосунків, якій не знайшлося місця в словнику, від чого вона лише виграла.

Пармський монастир

Роман «Пармський монастир» є одним з шедеврів Фредеріка Стендаля (Анрі Бейля, 1783—1842), видатного французького письменника першої половини XIX століття, у творчості якого органічно поєдналися романтизм і реалізм. В романі маємо два аспекти: політично-побутовий, що реалістично відображає італійську дійсність першої третини XIX століття, і романтико-поетичний, що, за визначенням автора, «розігрується в серцях наших героїв». Серед романів Стендаля «Пармський монастир» виділяється превалюванням другого аспекту і справедливо вважається його найпоетичнішим твором.

Чоловіки

У своєму романі відомий сучасний французький письменник Лоран Мовіньє порушує довго замовчувану тему війни в Алжирі, показує її жахливий вплив на людські душі на прикладі скаліченої долі головного героя книги — Бернара на прізвисько Вогонь.

Я її кохав. Я його кохала. Ковток свободи

«Я її кохав. Я його кохала»
Адріан покинув свою дружину з двома дітьми, тому що закохався в іншу. П`єр покохав іншу, але не покинув родину й понад 20 років приховував свої почуття. Кожен із них вчинив так, як вважав за потрібне. Та чи замислювались вони над наслідками своїх вчинків?
«Ковток свободи»

Великий Тестамент та інші поезії

Є у «Великому Тестаменті» строфи глибокого і блискучого самоаналізу. Погляд Війона на життя продиктований самим життям, а не схоластичною наукою, його творчість — підсумок особистого досвіду, а не наслідування відомих зразків.
Можна йому вірити, коли він каже:
Моєї долі примхи люті
Списати всі не стало б слів;
Свій вік я звікував у скруті,
Без співчуття я сльози лив.
В стражданні розум мій зміцнів,
Коли в багні я брів по пояс,—
Я так життя порозумів,
Як не зумів би й Аверроес.