Вогонь

Йшов 1916 рік, третій рік першої світової війни. Вся Європа була оперезана фронтами, на яких щоденно гинули сотні й тисячі простих людей, обдурених правлячими колами своїх країн, кинутих у криваву м’ясорубку війни. Ця війна була не тільки страшною трагедією, а й грандіозним обманом: простим людям доводили, що вони вмирають за вітчизну, за демократію, за «культуру проти варварства», тоді як насправді вони вмирали за інтереси панівного класу, за понадприбутки монополій, за новий хижацький переділ світу. Немала роль у цій нечистій грі належала буржуазним літераторам, які розпалювали шовіністичні й мілітаристські пристрасті, прикрашали й поетизували війну, малюючи її як «солдатську радість», як виконання суворого й героїчного обов’язку.