Великий Тестамент та інші поезії

Є у «Великому Тестаменті» строфи глибокого і блискучого самоаналізу. Погляд Війона на життя продиктований самим життям, а не схоластичною наукою, його творчість — підсумок особистого досвіду, а не наслідування відомих зразків.
Можна йому вірити, коли він каже:
Моєї долі примхи люті
Списати всі не стало б слів;
Свій вік я звікував у скруті,
Без співчуття я сльози лив.
В стражданні розум мій зміцнів,
Коли в багні я брів по пояс,—
Я так життя порозумів,
Як не зумів би й Аверроес.
Вважалося, що без коментарів Аверроеса не можна зрозуміти Арістотеля. Війон відкидає освячений церквою авторитет античного філософа разом з глосами коментатора. Джерело усіх наук для нього — в житті, в тому не прикрашеному ніякими оздобами і не прикритому фіговим листком філософії реальному житті, через яке він брів по пояс у багні від шинку до шинку і від в’язниці до в’язниці.