Роман «Батько Горіо» Оноре де Бальзака є класикою світової літератури. Він належить до епохи реалізму. Важливими особливостями та нововведеннями в творі є наявність декількох сюжетних ліній, що пов’язані між собою за смислом, але і можуть існувати окремо. Твір наповнений контрастами між двома світами: салони Парижу та пансіон Воке, де жила біднота. В романі відображається жорстока дійсність та сутність людства. У творі порушуються дуже важливі проблеми нашого соціуму, такі як відносини між батьками та дітьми, а також залежність людей від достатку.

Книга сама по собі — нічого особливого. Стандартний нон-фікшн, із тих що мають на обкладинці рецензії з одного-двох епітетів, типу «Compelling... / The New York Times», «Extraordinary... / Reader's Digest».

І загалом нічого нового та викриваючого про росію чи путіна.

Але мені до того всього не пощастило читати її у перекладі видавництва Темпора, про який я хочу написати окремо і багато.

     Черговий випуск серії детективних романів з Богданом Лисицею вийшов напрочуд удалим. На цей раз професору, детективу-любителю випала нагода розслідувати справу на нових для себе просторах. В’ячеслав Васильченко один із небагатьох, хто наважився відправити місце дії на Схід України, при цьому максимально близько передати місцевий колорит. Сторінки книги дихають вулицею, детектив можна сміливо назвати урбаністичним.

     Видавництво « Свічадо » вже вкотре завойовує прихильність читачів. Цього разу видавництво порадувало нас цілою серією книг «Пізнай себе». Всі вони є яскравим прикладом практичної психології. Практичною у тому сенсі, що всі теми, які вони охоплюють, узяті з реального життя. Тому книги подарують можливість відчути радість буття собою, допоможуть подолати всі труднощі і депресію, бути ніжним і жити яскраво.