"Tattoo. Читання по очах"

Книга: Tattoo. Читання по очах
Автор:
Зображення користувача Олексій.
 Олексій
10
Рейтинг: 10 (1 голос)
 
 13.06.2016 - 21:42

     Черговий випуск серії детективних романів з Богданом Лисицею вийшов напрочуд удалим. На цей раз професору, детективу-любителю випала нагода розслідувати справу на нових для себе просторах. В’ячеслав Васильченко один із небагатьох, хто наважився відправити місце дії на Схід України, при цьому максимально близько передати місцевий колорит. Сторінки книги дихають вулицею, детектив можна сміливо назвати урбаністичним.
     Після містичного вбивства одного з відомих татуювальників Донецька, головний редактор газети «Презумпція» відправляє свого доброго товариша та просто перевіреного бійця на передову розслідування, займатися загадковою справою, в результаті якої, за всіма канонами детективного жанру, не було залишено жодного доказу на місці події. Цікавий, сповнений динаміки і драматизму, гострий сюжет захоплює читача з першої сторінки та тримає в напрузі до самого кінця. У класичну сюжетну лінію детектива, автор вливає легку ноту кохання, що гармонійно вписується до загальної картини роману.
     Багата мова оповідача робить розповідь ненав’язливою, напрочуд легкою та доступною. Роман будується переважно на діалогах, що додає йому життя. Такий прийом немов переносить читача на місце подій. У результаті ми отримуємо сповнену дії, добре закручену історію, у фіналі якої маленькі частинки великого пазла стають одним цільним малюнком.
     У героя роману ніколи не опускаються руки! Богдана Лисицю можна сміливо назвати людиною, яка домагається поставлених цілей будь-якими способами, при цьому ніколи не забуваючи про совість та людяність. Не може не захоплювати позитивне мислення та спрямованість на результат Богдана. Ми бачимо у звичайного професора дуже потужні людські якості, як безстрашність, кмітливість та добру вдачу. А його вміння співставляти факти дарує нам цікавий і захопливий розвиток історії.
     Розв’язка приходиться на останні сторінки розповіді. Фінал у край несподіваний. Читач дізнається про вбивцю  на заключних строках роману. Гостросюжетний детектив, де є буквально все: погоні, стрілянина, переслідування – не залишить байдужим жодного любителя даного жанру.

Далі ...
Zivatovska Втр, 04/10/2016 - 11:27

«ТАТТОО. Читання по очах»

Свій відгук на книгу «Татоо. Читання по очах», я хочу розпочати з цитати, яка чомусь ну дуже сильно кольнула мене в серце і сидить досі в голові «наше життя – це ілюзія чорного і білого», прочитавши її, я чому відразу задумалась,як кажуть «о сміле бітия», але то окрема історія.

І так, наше «татоо», коли я тільки прочитала назву книги, відразу подумала, що вся вона буде про татуювання, відразу появилися думки «хм, цікаво, як можна написати доволі велику книгу, про одні татуювання…?» або «якщо це детектив, то там когось повинні вбити (почалися містичні думки), що комусь наб’ють тату з незрозумілим знаком, який буде погано впливати на людину, цей знак буде помаленьку його «ложити» і згодом він помре», ну знаєте, уява в мене хоч і багата, але зовсім не логічна.

І ось відкрила я книгу, почала читати, початок був про походження тату, як їх сприймають в інших народах, що вони означають і т.д. До речі, для себе я винесла багато корисної інформації, від якої я передумала робити собі татуювання))

Далі ми гарненько знайомимося з героями, з головним героєм, журналістом  Богданом  Лисицею, майстром крилатих висловів та жартів, до речі, ці самі жаргони були дуже доречні , адже коли відбувалися напружені моменти, вони розбавляли їх, були особливі жарти, від яких я сиділа і сміялася хвилин п’ять.

До речі, я ж не розповіла усієї суті книги, зрозуміло, що про тату там є, але не дуже багато.

Далі пішли, У Донецьку відбулося вбивство , було вбито відомого майстра тату , і не просто вбили, а ще і очі викололи.

Богдан Лисиця відправляється в Донецьк, щоб розкрити цю справу, там у нього появився напарник Ігор Марченко - Донецький журналіст, з яким вони цю справу «рили».

Важко було не звернути увагу, на смак Богдана щодо жінок, там детально окреслюється його типи прекрасної постаті людства.  

Разом з Богданом та   містером донкором   я сама почала роздумувати і дедуктивно мислити хотіла відчути себе Шерлоком  , яку з історій, кожної людини, яку вони підозрювали, можна приплести до вбивства, але як я вказала вище, з логікою у мене «туго», і звісно ж, що нічого в мене не виходило , але була надія, що я трішки, але рухаюся  у вірному напрямку, але то все ілюзія, така арихметика.

У книзі є багато цікавих моментів, загадкових і не звичних. Сама ідея книги мені дуже сподобалась.

Особливо поворот, де вже за самим Богданом почалося полювання, далі цікавіше ставало, захоплююче і хотілося по скоріше знати розгадку.

Це перша книга автора детективів  В’ячеслава Васильченка, яку я прочитала, далі «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», жодних сумнівів, що ця книга буде не менш цікава.

Хочу побажати авторові детективів натхнення, не втрачати такої ж «хватки» до написання та ідей.