Художня література

Древо безіменне

Драго Янчар (нар. 1948 р.) - словенський письменник, автор повістей, романів, новел, п'єс, член Словенської академії наук та мистецтв, лауреат багатьох національних та міжнародних премій.

Архіваріус Янеж Липник знаходить мемуари якогось ловеласа, чиї пригоди почалися у Словенії під час Другої світової війни. Цей щоденник примушує Липника зануритися у минуле: спочатку в архівах, а потім у спогадах. Як історик - він заповнює пропуски в архівних матеріалах, як людина з багатою уявою - виразно бачить еротичні сцени. Його життя поволі змінюється, і розум його цілком поглинає минуле...

Восьмий повірений

Розбите авто, найвідоміший в країні борець за легалізацію легких наркотиків, напівгола білявочка, можливо, неповнолітня повія, і він, Сініша Месняк, молодий перспективний політик з правлячої партії — цікава компанія, особливо напередодні виборів... Щоб «стишити хвилю», Сінішу запроторюють владним повіреним на Третич — «найвіддаленіший населений острів» Хорватії.

Манускрипт гробу Господнього

Лауреат Нобелівської премії з фізики Тео де Фюллі, головний герой роману Жака Нейринка «Манускрипт гробу Господнього», починає робо­ту, яка має на меті вивчити всі питання, що пов’язані з датуванням Туринської плащаниці. Та з кожним кроком відкриття заводять набагато далі, ніж уявляв собі вчений, вони ставлять під сумнів самісінькі засади християн­ства. Це спонукає церкву до рішучих змін, до нового прочитання євангельських заповідей. Головоломка розв’язується, та після кожного відкриття знову постають нові запитання…

Клеркенвельськi оповiдi

«Клеркенвельські оповіді» - реконструкція середньовічного минулого Лондона. Майже сюрреалістична картина - старовинні церкви та єретичні секти, таємні товариства, трансвестити і астрологи, змови і вбивства, загальний хаос і брутальний гумор. Історія починається в 1399 році - молода і, схоже, божевільна, черниця Кларисса, яка виросла в підземних тунелях під Клеркенвельським монастирем, передрікає падіння Річарда II, чуму і насильство. Чутки викликають пожежі, вибухи в церквах - молоді фанатики, яких використовують, як пішаків у смертельній грі, починають кампанію терору...

Цукровий Кремль

Це — перший переклад українською мовою нової книжки відомого російського письменника Володимира Сорокіна «Цукровий Кремль». Історії, об'єднані однією назвою, продовжують тему ймовірного близького майбутнього, що так яскраво автор змалював у романі «День опричника» (переклад українською також підготувало видавництво «Фоліо»)... Отже, 15 історій, 15 різних поглядів на Русь-матінку 2028 року, де поєднуються лубочні мотиви й нові технології: відрубані собачі голови на «мерседесах», публічні биття на лобних місцях і голограми, стрілецькі й роботи...

Тихі дні в Перемішках

Машинний переклад перетворює баварське містечко Гарміш-Пантенкірхен на Перемішки, куди із Норвегії у відпустку вирушає зовні благополучне подружжя з дітьми. І ніхто навіть уявити не міг, через які випробування доведеться пройти цьому сімейству на відпочинку…

Сад спочилих котів

У древньому середземноморському місті є традиція: кожні десять років влаштовують гру в «живі» шахи (гості міста проти місцевих), фігури якої — люди зі зброєю. Ця гра, центральна подія роману, може виявитися смертельною, так само як і почуття симпатії, що виникає між головними героями.

День опричника

..Ех, важка ти, служба Государева! Немає спокою опричнику Андрію Ком'язі цілий день — багато ще крамоли в країні. Саме в цей час, час Відродження Святої Русі, загострилася боротьба з ворогами не тільки зовнішніми, але й внутрішніми. Треба виправдовувати довіру Государя, і тому для Ком'яги й таких, як він, опричників найголовніше — «Слово й Діло». Непокірних — повісити, майно їхнє — знищити, дітей — у притулок, жінок — ну це як водиться... І не може бути жалю ні до кого, бо найголовніше — порядок. Вам це нічого не нагадує?

Ґоморра

Тиражі, що вимірюються мільйонами примірників, переклади більш ніж 40 мовами, десятки літературних премій, екранізація, яка здобула Гран-прі Канського кінофестивалю... Це слава? Так. Але за цю славу Роберто Савіано (нар. 1979), автор «Ґоморри», змушений розплачуватися смертним вироком, що йому винесла неаполітанська мафія — сумнозвісна Каморра. З 2006 року, коли «Ґоморра» вперше побачила світ, Савіано покинув батьківщину та живе під цілодобовою охороною.

Абетка

Життя знаменитих людей часто цікавить читачів значно більше, ніж те, чим ці люди, властиво, знамениті. Наприклад, їхня творчість у випадку літераторів. Нобелівський лауреат Чеслав Мілош (1911-2004), який став класиком польської літератури ще за життя, пише у своїй книзі зокрема і про це. Вибудувана у формі абетки чи лексикону, якщо комусь так зручніше, ця книга дає дуже багатогранну і несподівану картину цілої епохи. Автор не приховує від читача ні своїх перемог, ні сумнівних сторінок біографії, і паралельно веде його у захопливу мандрівку.