Чеслав Мілош

     Чеслав Мілош (пол. Czesław Miłosz; 30 червня 1911, с. Шетейне, Кейданський район, Литва — 14 серпня 2004, Краків) — польський поет, прозаїк, перекладач, есеїст, літературознавець, дипломат, юрист. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1980 року. Лауреат Нейштадтської літературної премії (Neustadt International Prize for Literature, 1978). Кавалер ордену Білого Орла. Брат Анджея Мілоша, режисера-документаліста, публіциста, перекладача.
     Родина Мілошів належала до шляхти гербу Любич.
     Чеслав Мілош народився у родовому маєтку матері, Вероніки, що знаходився у селі Шатейне тодішнього Ковенської губернії Литви, яка входила до складу Російської імперії. В родині говорили переважно польською мовою, однак завдяки старанням свого дядька, хлопець з дитинства добре знав і литовську. Пізніше Чеслав Мілош говорив про себе, що він, передовсім, польський письменник і поет, однак пейзажі та дух передвоєнної Литви ніколи не полишали його. Після років раннього дитинства майбутній поет починає відвідувати гімназію вже у Вільно (тодішня назва Вільнюса) і навчається тут з 1921 по 1929 рр.. Потім навчався у Вільнюському університеті імені Стефана Баторія (спочатку на полоністиці, пізніше - на правничому факультеті).
     Дебютував як поет у Вільнюсі на шпальтах університетського часопису Alma Mater Vilnensis. Трохи пізніше засновує разом з однодумцями поетичну групу «Жагари».
     Працював на Польському Радіо у Вільнюсі, але був звільнений за звинуваченнями в підтримці прагнень приєднання Вільнюса до Литовської Республіки та у діяльності на користь білоруської культури.
     Переїздить до Варшави, де також влаштовується на радіо. Працював тут практично до захоплення Польщі німецькими військами у 1939 році. Під час польсько-німецької війни (вересень 1939) емігрував до Румунії, але після приєднання Вільнюса до Литви повернувся на батьківщину й прийняв литовське громадянство. Проте після радянської окупації Литви (липень 1940) переїхав до окупованої німцями Варшави, а після поразки Варшавського повстання (осінь 1944) - до Кракова.
Роки життя в окупованій німцями Варшаві означені роботою в підпіллі та доволі плідною творчістю, яка, попри скрутні обставини, є здебільшого оптимістичною. Однак це був лише певний психологічний захист. Побачене у варшавському гетто назавжди залишило слід в творчості письменника.
     Після звільнення країни зусиллями польського опору та радянських військ, письменник співпрацює з встановленою комуністичною владою. Проте, дуже швидко зрозумів фальшиву сутність нового устрою. Тому, за першої ліпшої нагоди, вирішив тікати з країни, представники влади якої є ставлениками Йосипа Сталіна. Письменник працював у дипломатичних установах комуністичної Польщі в США та у Франції як аташе з питань культури. 1951 року одержав право політичного притулку у Франції.
     Під час перебування на еміграції в Парижі співпрацював з Літературним інститутом Єжи Ґедройця в Мезон-Лаффітт, де і виходили друком усі його тодішні твори. Найзнаковішим серед них, безумовно, є збірник есеїв 1953 року під назвою «Поневолений розум» (The Captive Mind). В ньому проаналізовано поведінку та долю інтелектуалів в тоталітарному суспільстві. Поет не приховує своєї негативної оцінки комуністичного режиму в Польщі і взагалі не соромиться свого теперішнього упередження проти комунізму. Пізніше він напише, що після захоплення Литви радянськими військами російський комуністичний режим викликав у нього асоціацію бездонної діжки. Таким чином, на відміну від ліберальних діячів та інтелектуалів заходу, котрі мали ілюзорні симпатії до Радянського союзу, Чеслав Мілош, як людина, що пережила окупацію Польщі німцями і перехід країни до сфери впливу Сталіна, дуже гостро відчував вразливість творчої особистості за умов тоталітаризму
     До 1960 року письменник проживає у Франції. Цього ж року, за запрошенням Каліфорнійського університету переїздить до Америки. Протягом 20 років він професор слов'янської філології в університеті Каліфорнії (Берклі). Також стає професором Гарвардського університету. Американський період творчості був для Чеслава Мілоша особливо плідним. Однак тут він займається не лише свою творчістю, але багато перекладає, мандрує країною, веде досить активне громадське життя.
     Похований у Крипті (Пантеоні) Заслужених Поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці, Краків).
     Сейм Польщі оголосив 2011 рік Роком Мілоша.
     Прозові та поетичні тексти Чеслава Мілоша є бездоганним прикладом західного мислення. Як письменник, він глибоко закорінений у європейську інтелектуальну традицію. Однак, його темами, його переживаннями були не лише рефлексії інтелектуала щодо політики, навпаки, письменник бачить чудесне в, здавалось, буденних речах. І тут потрібно відмітити його зв'язок зі світом дитинства й юності в Литві. Завдяки своєму світоглядному впливу, Чеслав Мілош є особливо важливою особистістю для модерної Польщі. Він є тим консерватором і, в деякій мірі, захисником католицьких цінностей, який надзвичайно багато зробив саме для поступу країни в демократичному напрямку.
     1980 року рішенням королівського комітету письменнику присуджують Нобелівську премію з літератури. Головне формулювання, яке обґрунтовувало надання цієї високої нагороди звучало так: Тому «хто з безкомпромісною проникливістю аналізує незахищеність людини в світі багатьох конфліктів» (who with uncompromising clear-sightedness voices man's exposed condition in a world of severe conflicts). У своєму виступі на банкеті в честь присудження нагороди, Чеслав Мілош говорив про загальнолюдські цінності, про польську літературну традицію та її значення у загальносвітовому літературному процесі. Акцентуючи увагу на тому, що польська література це, в першу чергу, література країни затисненої між двома тоталітарними гігантами – Німеччиною та Росією і часто творена у бараках та концтаборах. Звідси трагізм та складність її перекладу і сприйняття західним читачем. Взагалі Чеслав Мілош схильний критикувати Захід, абсолютно вірно зауважуючи те, що західні країни, передовсім, дбають про свій власний спокій та матеріальні цінності. Тому, у двадцятому столітті, східна Європа є, безсумнівно, жертвою, своєрідним буфером між тоталітарним Радянським Союзом та демократичними країнами. Письменник говорить про деструктивність такого підходу. Таким чином, переконує він, цілі покоління східноєвропейців випадають із загальносвітового культурного процесу.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Чеслав_Мілош

Книги на Книгомані