«Поки поняття й терміни психоаналізу засвоювалися різноманітними інтелектуальними дискурсами ХХ століття, в України була своя дорога. Без психоаналізу. І без Фройда», - це уривок з есею Соломії Павличко «Сто років без Фройда», що увійшов до книги «Теорія літератури» (праця видана посмертно, у 2002-му році). А ось цитата з книги «Аналіз крові» (2010 рік) Степана Процюка: «І хоч я тут пишу багато про психоаналіз – з точки зору літератора, а не фахівця, - великі психоаналітики-теоретики теж не були вільними від кумиризації.

     Похоже, в украинской современной литературе активизировалась волна экзистенциальной тематики. Смысл жизни, игры подсознания, ценности и пороки - становятся линиями сюжетов, а не изобразительными инструментами. Первым, кто обратил внимание широкой аудитории на потребность в такой литературе стал писатель Юрий Издрик,  или просто Издрик, из Ифано-Франковской области. В конце прошлого года он получил премию Би-би-си за лучшую книгу года - сборник рассказов под названием «Таке».

Але замурзані у кров гурти
силкуються заглянути артистам
до тихої, мов місяць, самоти,
де спіє людська думка особиста, –
і падають під жорна чи під тин
поети від свавілля і насильства.
Тодось Осмачка

     Новый роман Степана Процюка «Тотем» — это своеобразная антология любовных историй: сексуальных приключений врача-офтальмолога, истории верности до гроба разведенной с ним жены мученицы Марии, извращенной страсти их психически больного сына Виктора и психически здоровой студентки Владиславы, счастливой любви Никиты Крещука и той же Владиславы, наконец, история любви и ненависти двух антиподов — Михаила Юркевича и Никиты Крещука к «большой» и «малой» Родине, соответственно Украине и Галичине.