Після резонансних презентацій нової книги Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст», які відбулися наприкінці минулого року в Києві, Чернівцях та Львові, письменник розпочинає тур іншими містами України. Організатор події та видавець книжки  – Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ.
     Квітневий маршрут туру виглядатиме так:
     5 квітня – Івано-Франківськ;
     6 квітня – Тернопіль;
     9 квітня – Ужгород;
     11 квітня – Рівне-Острог-Нетішин;
     12 квітня – Луцьк;
     17 квітня – Черкаси;
     18 квітня – Кіровоград;
     19  квітня – Одеса.

     У 1985 році вийшла книга Нейла Постмана «Amusing ourselves to death: public discourse in the age of show business», на основі якої було здійснено цікаве порівняння антиутопій Джорджа Орвелла й Олдоса Гакслі. Комікс художника і блоггера Стюарта Макміллена показує відмінності між двома найбільш значущими антиутопічними романами минулого сторіччя «1984» і «Прекрасний новий світ». Хоча автор дещо перегинає палку, підганяючи роман Гакслі під сьогодення, загалом він правий – світ, в якому ми нині живемо, ближчий до другого варіанту. В реальності ці дві моделі не конфліктують, а навпаки – доповнюють одна одну.
     Пропонуємо вашій увазі власний переклад коміксу українською мовою.

     У Києві відновиться Літературно-артистичне товариство. Ініціаторками події стали українська письменниця і філософ Оксана Забужко, українська композиторка Леся Тельнюк й українська поетка і співачка Галина Тельнюк. Про це йдеться на офіційній сторінці Сестер Тельнюк на Facebook.
     Перше засідання Літературно-артистичного товариства відбудеться 28 березня у стінах Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
     Як і понад століття тому, засідання ЛАТ супроводжуватиметься дискусіями довкола питань сучасної української культури, новітніми формами репрезентації українського мистецтва. Відновлений ЛАТ знову стане сучасною лабораторією мистецтва, тут народжуватимуться нові ідеї, тут збиратимуться люди-інтелектуали, чия творчість і наукова діяльність не залежить від політичної кон’юнктури чи «державного замовлення».
     Наприкінці XIX століття Літературно-артистичне товариство об’єднало кращих українських інтелектуалів – Лесю Українку, Людмилу Старицьку-Черняхівську, Миколу Лисенка, Ореста Левицького, Івана Стешенка та багатьох інших. Прагнення вступити до ЛАТ висловлювали письменник Олександр Купрін, князь Євген Трубєцкой, філософи Сергій Булгаков й Микола Бердяєв.

     «Казка про Старого Лева» Мар'яни Савки потрапила у престижний щорічний каталог кращих видань світу «White Ravens – 2012».
     Сюжет твору полягає в тому, що Старий Лев, втомившись володарювати, оселяється у славному Львові, у чудовій мансарді з вікнами на площу Ринок. Ця віршована казка – справжня візитка міста, де ледь не щоднятрапляються дива.
     Книгу було закуплено у 2011 році за кошти обласного бюджету відповідно до обласної «Програми підтримки вітчизняного книговидання на 2007 – 2011 роки».
     Зазначимо, каталог «White Ravens» - це список 250 кращих дитячих книг, виданих у 40 країнах світу. Його вважають одним із найбільш впливових й авторитетних у світі дитячої та підліткової літератури.

     Вчора американське видавництво RosettaBooks представило книгу відомого письменника Курта Воннегута, яку раніше не публікували. Повість «Початкове навчання» (Basic Training) було написано в кінці сорокових. На той час письменник працював у відділі зв'язків із громадськістю компанії General Electric. Він хотів опублікувати твір під псевдонімом «Мак Харві», проте журнал The Saturday Evening Post відмовився його друкувати.
     Тоді про Воннегута ще ніхто не знав – свій перший фантастичний роман «Утопія 14» він написав у 1952 році. Після цього було створено «Сирени титана» (1959), «Колиска для кішки» (1963), «Бійня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей» (1969).
     Як зазначено у блозі видання The New York Times, повість знайшлив будинку письменника після його смерті 2007 року. У ній він тільки починає розмірковувати над тим, чому присвятить велику частину своїх книг: про «божевілля правителів, неможливість буття, а також прагнення героя осягнути, що таке героїзм».
     Головний герой повісті приїздить на ферму до свого деспотичного родича, який встановлює там жорсткі порядки і вимагає іменувати його Генералом. Гість же намагається протистояти його божевільним ідеям. У творі, зокрема, висміюється авторитаризм.

     Із 24 до 27 березня у столиці працюватиме так звана «Жива бібліотека» (Будинок кіно, вул. Саксаганського, 6), гаслом якої буде «Не суди про книгу за обкладинкою». Мета проведення заходу – боротьба зі стереотипами та упередженнями, що склалися в суспільстві щодо певних груп людей. Представники цих груп, власне, і є «книгами», а «читання» передбачає відверте спілкування між ними і читачем.
     Доступними для читання будуть такі примірники: мусульманин, шукач притулку/біженець, іноземний студент, циган, грузин, гей, лесбійка, феміністка, людина з інвалідністю, буддист, дипломат, кримський татарин, ВІЛ-позитивний, суддя, батько-одинак, дауншифтер, журналіст, міліціонер, громадський активіст/правозахисник, футбольний фанат, колишній в’язень, трансгендер, колишній співробітник виправної колонії та колишній депутат.
     Користування книгами є безкоштовним для усіх зареєстрованих читачів. Читати можна наодинці, у колі друзів чи родини. Організатори зазначають, що читачеві заборонено завдавати книжкам шкоди: виривати сторінки, розливати на них напої, розмальовувати, а також він зобов’язаний повернути примірник назад не пізніше, ніж через 45 хвилин від моменту отримання.

     Культовий роман-антиутопію Джорджа Орвелла знову екранізують.
     Виробництвом нового фільму займуться студії Imagine Entertainment і LBI Entertainment. Річ у тім, що коли представники Imagine Entertainment звернулися до правонаступників Орвелла з пропозицією придбати права на екранізацію, виявилось, що над цим проектом уже працює LBI Entertainment. Як наслідок, компанії вирішили об'єднати зусилля.
     Сценариста, режисера, а також виконавців головних ролей для фільму наразі не знайдено.
     Нагадаємо, «1984» було написано 1948-го року (в назві автор просто поміняв місцями останні дві цифри) і опублікувано 1949-го. Сьогодні цю книгу вважають одним із основних творів, які представляють антиутопічний жанр. Події роману розгортаються в 1984 році, у тоталітарній державі Океанії, за кожним жителем якої вдень і вночі стежить Великий Брат. Головний герой на ім'я Вінстон Сміт разом із коханою намагається протистояти режиму...
     Роман Орвелла екранізовували уже два рази: в 1956 і 1984 роках. Більш відома версія - режисера Майкла Редфорда, головну роль у якій зіграв Джон Херт. Стрічка отримала позитивні відгуки критиків, номінацію Британської кіноакадемії за роботу художника-постановника і кілька фестивальних нагород для Херта.

     «The School of  Life» («Школа життя») пропонує всім охочим послуги книготерапевтів – консультантів, які складають план читання залежно від потреб клієнтів. Софі Ховарт, засновниця проекту і власниця його штаб-квартири – книжкового магазину в центрі Лондона – називає своє дітище «культурною аптекою». Ховарт в минулому була куратором громадських програм у галереї Tate Modern.
     Детальна рекомендація коштує 35 фунтів, стільки ж коштує консультація із привчання дітей до читання. Тривале (розраховане на п’ять місяців) «лікування» обійдеться в 50 фунтів.
     На сайті проекту наведено приклади запитів, на які розраховують книготерапевти. Наприклад, заможній людині, яка думає, що переживає кризу середнього віку, для уточнення діагнозу рекомендовані «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда, «Хроніки механічного птаха» Харукі Муракамі, «Хендерсон, король дощу» Сола Беллоу і «Дзвін» Айріс Мердок. Батькам хлопця-гея радять почитати повісті з циклу «Міські історії» Армістіда Мопіна або «Мандоліну капітана Кореллі» Луї де Берньера. Дамі, яка хоче подарувати книги подрузі, що виходить заміж, категорично не радять «Мадам Боварі», «Анну Кареніну» або будь-який з романів Томаса Харді, зате рекомендують «Дружину мандрівника в часі» Одрі Ніффенеггер або «Джазових духів» Тома Роббінса.

     У США вийшла незвична книга двох американських авторів Джеффа Регсдейла та Девіда Шилдса із назвою «Джефф, самотній хлопець» (Jeff, one lonely guy). Її створено із реальних розповідей людей про свою самотність.
     Автори називають цю книгу портретом тих, хто не потрапляє в поле зору засобів масової інформації; звичайних людей, яких навколо мільйони. Вони пишаються, що знавці російської літератури уже порівнюють її із «Книгою скарг» Чехова.
     А почалося все з того, що Джефф Регсдейл розлучився зі своєю дівчиною. Убитий горем, він шукав бодай когось, кому можна було би поскаржитися на долю.
     У підсумку, в жовтні минулого року чоловік розклеїв на Мангеттені оголошення: «Якщо хтось хоче поговорити про що завгодно – телефонуйте. Джефф, самотній хлопець». І вже буквально через місяць він із друзями зрозумів – треба видавати книгу. «Іноді я розмовляв по 16 годин на день. Я навіть не міг собі уявити, скільки людей захоче подзвонити й розповісти тобі про своє життя, про те, із чим їм довелося зіштовхнутися», – розповідає Джефф, який отримував близько 1000 SMS і 700 дзвінків на день.
     Менш, ніж за півроку йому написало і зателефонувало понад 65 тисяч людей із різних куточків світу.

     Сьогодні відомому українському письменникові, перекладачеві, редакторові і філософові Юрію Винничуку виповнюється 60 років. До ювілею літературна аґенція «Піраміда» перевидала одну з найкращих його книг «Вікна застиглого часу», а видавництво «Фоліо» випустило «Весняні ігри в осінніх садах» російською мовою. Презентація цих видань відбулася у книгарні Є.
     Модератором дійства був відомий письменник та літературознавець Василь Ґабор. «Вікна застиглого часу – розповідає Василь Васильович – це світла, ніжна, смачно написана книга, що показує Винничука як неперевершеного оповідача. Я не знаю жодної людини, яка би відгукувалася про неї негативно. Саме тому й було ухвалено рішення щодо перевидання».
     Впродовж вечора Винничук поділився спогадами про свою бурхливу молодість, а також про дитинство, трафунки з якого і стали основою для написання «вікон». «Однак ця книга не є повністю реалістичною, – зазначає автор – вона балансує на межі між реальністю і вигадкою».
     Також письменник згадав про свого земляка Юрія Андруховича: «Знаєте, у мене є персонаж Чорна Манька. Колись давно неподалік від нас жила така собі трохи несповна розуму жінка, яку ми, дітлахи, постійно дражнили, а вона бігала за нами і жбурляла камінням. От одного разу читаю Андруховича і що ви думаєте? В нього теж знаходжу оцю Маньку, яку той також у свій час активно діймав. Тож, виявляється, він постійно бігав десь поряд, а я й не підозрював про цього пупсіка і про те, що з нього виросте» (сміється).
     Не обійшлося, звісно, без згадок про резонансний вірш «Убий під*раса». На запитання, чи не боїться він влади, Винничук відповів, що раніше, коли був ще молодим і нецілованим, звісно, остерігався, однак сучасна влада є посміховиськом, з якого єдине що можна – це дерти лаха. Щодо самого вірша, письменник не заперечує, що «він простий, як дишло», однак зазначає, що це, радше, його перевага, ніж недолік. «До речі, приходила тоді міліція. – посміхається Винничук – Кажуть – ми читали ваш вірш і сміялися усім відділком, але самі розумієте – наказ. Пишіть пояснювальну… Ото випили кави, 50 грам, вициганили якісь книжки та й пішли».