У Львові відбувся творчий вечір Юрія Винничука з нагоди 60-річчя письменника

     Сьогодні відомому українському письменникові, перекладачеві, редакторові і філософові Юрію Винничуку виповнюється 60 років. До ювілею літературна аґенція «Піраміда» перевидала одну з найкращих його книг «Вікна застиглого часу», а видавництво «Фоліо» випустило «Весняні ігри в осінніх садах» російською мовою. Презентація цих видань відбулася у книгарні Є.
     Модератором дійства був відомий письменник та літературознавець Василь Ґабор. «Вікна застиглого часу – розповідає Василь Васильович – це світла, ніжна, смачно написана книга, що показує Винничука як неперевершеного оповідача. Я не знаю жодної людини, яка би відгукувалася про неї негативно. Саме тому й було ухвалено рішення щодо перевидання».
     Впродовж вечора Винничук поділився спогадами про свою бурхливу молодість, а також про дитинство, трафунки з якого і стали основою для написання «вікон». «Однак ця книга не є повністю реалістичною, – зазначає автор – вона балансує на межі між реальністю і вигадкою».
     Також письменник згадав про свого земляка Юрія Андруховича: «Знаєте, у мене є персонаж Чорна Манька. Колись давно неподалік від нас жила така собі трохи несповна розуму жінка, яку ми, дітлахи, постійно дражнили, а вона бігала за нами і жбурляла камінням. От одного разу читаю Андруховича і що ви думаєте? В нього теж знаходжу оцю Маньку, яку той також у свій час активно діймав. Тож, виявляється, він постійно бігав десь поряд, а я й не підозрював про цього пупсіка і про те, що з нього виросте» (сміється).
     Не обійшлося, звісно, без згадок про резонансний вірш «Убий під*раса». На запитання, чи не боїться він влади, Винничук відповів, що раніше, коли був ще молодим і нецілованим, звісно, остерігався, однак сучасна влада є посміховиськом, з якого єдине що можна – це дерти лаха. Щодо самого вірша, письменник не заперечує, що «він простий, як дишло», однак зазначає, що це, радше, його перевага, ніж недолік. «До речі, приходила тоді міліція. – посміхається Винничук – Кажуть – ми читали ваш вірш і сміялися усім відділком, але самі розумієте – наказ. Пишіть пояснювальну… Ото випили кави, 50 грам, вициганили якісь книжки та й пішли».
     На прохання ж продекламувати «Убий під*раса», автор ввічливо відмовився. «Йому просто дружина забороняє» – із посмішкою виправдав уродинника Ґабор.

 Джерело: власний матеріал