есе

Парадокс любові

Сила цієї книги черпається передусім із прагнення розібратися у вічних питаннях, що стосуються такої пікантної дихотомії, як любов і свобода, а також складного плетива парадоксів, проблем, суперечностей, відчуження або, навпаки, гармонії, що між ними можуть виникати.

Щодо критики насильства

Вальтер Беньямін був незвичним філософом. Він не мав системи і не прагнув її мати; він не мав чіткої ідеології, хоч його можуть використати і справа, і зліва; не мав якоїсь зрозумілої всім професії; навіть не мав стабільного помешкання, здебільшого не залишаючись у своїх тимчасових квартирах чи в готелях більше, ніж на півроку.
Одне слово, він сам був уособленням тієї реальності, в якій жив: реальності розірваної, шизофренічної, уривчастої; а тому, не прагнучи звести її до якоїсь системи, він прагнув просто давати слово кожному з маленьких фраґментів розірваного життя.

Кінець світу

Ім’я Юри Зойфера українському читачеві майже невідоме, хоча сьогодні без його політичних віршів, полум’яної публіцистики, а насамперед без його драматичних творів не обходиться жодна антологія австрійської літератури міжвоєнного часу. У виданні вміщено його «Пісню про Дахау», яка стала гімном в’язнів нацистських концтаборів, гостросюжетні викривальні п’єси, оповідання та есе австрійського письменника трагічної долі, який народився і провів свої дитячі роки в Україні.

Відстані та вібрації

Видимою і невидимою анатомією галицької історії ХХ сторіччя є залізниця: колії, поїзди, станції, перевезення і переїзди.
Цивілізаційному та побутовому виявам цього феномену брати Прохаськи, культуролог та літератор, присвятили свої есе.

Дуби і леви

Есеїстика Івана Андрусяка сповнена того віками усталеного «порядку речей», що властивий насамперед міфологічному мисленню. Здається, ось-ось із-поміж дубів і левів виринуть велети, — і вони справді з'являються, перевдягнуті в персонажів «Дубів і левів» - геніальних гончарів, малярів, поетів, рядових УПА і простих дідів... І, як то й має бути в міфології, питання, поставлені на «п'ятдесяти сотках землі» Івана Андрусяка, врешті-решт зводяться до одного, найголовнішого: що робить людину Людиною?

Будьмо самими собою

До цього видання увійшли есеї аргентинського письменника, фізика та художника Ернесто Сабато (1911–2011), які охоплюють найрізноманітніші теми — від метафізики до політики та історії танго.
Незвичність цієї збірки полягає не лише в тому, що тут представлені есеї різних років, котрі автор не включив до жодної зі своїх прижиттєвих збірок, але й також у тому, що під його обкладинкою зібрані п’ятнадцять перекладів чотирнадцяти
молодих перекладачок, для тринадцяти з яких ця публікація — перекладацький дебют.

Міти метаморфоз, або Пошуки доброго світу

У книзі есеїв одного із найінтелектуальніших представників Нью-Йоркської групи - відомого поета і науковця Богдана Рубчака "Міти метаморфоз, або Пошуки доброго світу" вперше в Україні представлено надзвичайно яскравий і вагомий його здобуток в царині літературознавства. Ця книга є захоплюючою інтелектуальною мандрівкою вченого у таємничий світ української поезії та українського духу.

З мапи книг і людей

Нову книжку відомої письменниці “З мапи книг і людей” складають вибрані есе з доробку останніх дванадцяти років, об’єднані темою культурного простору довкола нас.

Етноглобалізм (чи легко сьогодні почуватися українцем?)

...Мені болить і своє, і чуже, бо воно теж наше – загальноземлянське. І мені не байдуже, якою має бути наша спільна цивілізація в майбутньому. Я не можу, я жахаюся навіть уявити, що колись на всій Землі запанує одна мова, гучатимуть одні й ті самі ритми з обмеженою тональністю і мелодикою, що всі люди носитимуть однакові за кольором і кроєм строї, коли все зрівняється незворотньо між етносами і стане однорідною сірою невизначеною масою...
Ю. Завгородній

Морквяний лід

До збірки ввійшли есеї відомого українського поета й перекладача, що публікувалися протягом 2006 – 2012 років під рубрикою «Колонка» в «Газеті по-українськи».
«Тексти Бондаря любити важко. Так само, як і не реагувати на них. Те, про що пише Бондар, і як він це подає, – ніби гачок, на котрий легко потрапити, а тоді вже (навіть пручаючись) починаєш отримувати неймовірний кайф. Стаєш бондарезалежним.