есе

Гра триває

Нова книга статей та есеїв відомого поета і прозаїка Костянтина Москальця присвячена в основному поетам і поезії. У наші дні, коли навіть поезія сприймається бігло та похапцем, наче в ритмі попси, автор нагадує про іншу музику, про інший підхід — неквапливе і вдумливе прочитання-переживання поетичного тексту. Поезія для Москальця є дивом, і передовсім — таємницею, яка потребує не розгадки, а причетності. Як на полотні майстра, тут для есеїста немає нічого випадкового чи другорядного — однаково інтенсивні та важливі і смислові, і музичні відтінки твору.

Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн

Книжка складається з десяти есеїв і двох інтерв’ю, в яких Василь Махно, перейменувавши нью-йоркський Браянт-парк на парк культури та відпочинку імені Ґерртруди Стайн, мандрує культурними просторами американської та европейської культури, обігруючи й інтерпретуючи візуальні ряди поетичних пейзажів, що їх складають імена Езри Павнда та Федерико Ґарсії Лорки, Джона Ешбері та Френка О’Гари, Вітольда Ґомбровіча й Збіґнєва Гемберта, Нікіти Станеску та Януша Шубера.

Диявол ховається в сирі

Нова книжка «вибраних спроб» Юрія Андруховича містить есеїстичний доробок автора за останні сім років. Уміщені тут тексти, раніше розпорошені в численних українських та зарубіжних збірниках і періодичних виданнях, не завжди доступних для вітчизняного читача, протягом 1999–2006 років виходили друком на шпальтах часописів «Дзеркало тижня», «Критика», «Потяг 76», «Столичные новости», «Gazeta Wyborcza», а також в антологіях «Europaexpress: Ein literarischtes Reisebuch» (Eichborn Berlin, 2001; есей «Справжня історія однієї Європи») і «Ich bin nicht innerlich: Annaherungen an Gottfried Benn» (Klett-Kotta, 2003; есей «Ґотфрид Бенн, спроба абетки»).

Канатоходці

У «Канатоходцях» Степан Процюк одягає ще одну маску - есеїста. Напевне, вона йому личить. Тим паче, що автор переважно зневажає маски і камуфляжі, намагаючись'продиратися до привабливої або потворної, моторошної чи байдужої суті багатьох речей і об'єктів...

Бу-Ба-Бу

Літературне угруповання «Бу-Ба-Бу» (бурлеск-балаган-буфанада) заснували 1985 року Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець. Перший публічний вечір «Бу-Ба-Бу» відбувся наприкінці 1987 року у Києві. Перша спільна книга бубабістів побачила світ 1995 року. До «Бу-Ба-Бу» загалом і до кожного учасника угруповання зокрема спостерігається цілий спектр ставлень – від алергічного до оргазмного. Сподіваємося, що і ця книга не залишить нікого байдужим.

А. Г. та інші речі

Збірка есеїв та критики від Віктора Неборака

Хроніки від Фортінбраса

Книжку відомої письменниці склали вибрані есе, виступи й доповіді, присвячені різним аспектам ґлобальної культурної кризи сьогодення. У центрі авторської уваги — культура українського суспільства "на переломі": посттоталітарного, посткомуністичного, постколоніального і, за словами О. Забужко, "посттрагічного", тобто такого, що втратило здатність переживати дійсність як трагедію.

Лексикон інтимних міст

«Лексикон інтимних міст» – найбільший за обсягом твір Юрія Андруховича. Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, з якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди. Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом становлять автобіографічний атлас світу письменника.

Флешка

Цією добіркою "Лілея-НВ" представляє на суд читачів есеї, шкіци та колажі Юрія Іздрика, вперше зібрані під однією обкладинкою. Частина текстів раніше не публікувалася.

Кров на чорній ріллі: Есе-біографія Василя Стефаника

Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником. Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин — знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле. Чув себе листком берези, котрого пірвав вітер, забрав від мами. Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища. Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг. Жив у боргах. Соромився своєї бідності.