Печера

Дія  роману  Марини та Сергія Дяченок «Печера»   відбувається в місті, в якому нема злочинів і замків на дверях. Ідеальний варіант суспільства? Так, але тільки на перший погляд. Тому що свідомість мешканців цього міста розділена. Удень вони живуть у реальності, яка регулюється звичайними нормами і правилами. А вночі до їх «послуг» Печера – світ поза свідомості, який наповнений дивними і жорстокими створіннями.

Найбільше диво - життя

Спогади - важкий жанр. Насамперед тому, що автор має бути чесним із собою, як на останній сповіді. А це не легко. Та Микола Руденко цього неписаного правилf дотримується і не раз наголошує, що в житті сповідував тільки правду, якою б гіркою вона не була, і робив тільки те, у що вірив.
Про надзвичайно тяжкий і болісний шлях - від правовірного комуніста, фронтового політрука, знаного письменника, секретаря парткому київської письменницької організації до правдоборця, політв'язня радянських концтаборів, дисидента - автор розповідає щиро й мужньо.

Качки, жінки і правда

Катя Ланґе-Мюллер вирушає в мандри життям, спостерігає, бере до рук і осмислює – а тоді описує свої відчуття. Розповіді авторки подібні до одного з її улюблених об’єктів – грибів: їхні капелюшки виступають на поверхню, показують себе, їх можна збирати, однак у глибині ховається розгалужене сплетіння грибниць. Ідеться про відоме й незвідане, про тварин у зоопарку й серед незайманої природи, про міста й ліси, про американські бейсбольні стадіони, південноамериканські пляжі й берлінські райони, але насамперед – про істот, що ці місця населяють.

Про вовка промовка

Таємниця монстрів розкрита, і вони розбігаються хто куди. А як же бути Клодін Вовк? Вона ж бо стільки готувалася до свого "Шикарного шістнадцятиріччя", запросила на вечірку друзів, власноруч пошила бездоганну сукню. Невже це кінець і нічого не можна змінити?.. Але за справу беруться Мелоді Карвер і Френкі Штайн, і їх ніщо не зупинить! От тільки б не виявилися катастрофічними наслідки їхнього втручання...