Відлуння

Камилла Лэкберг "Железний крест" (пер. з швед.) Мабуть на цій книжці я б особливо і не зупинявся, але вона суттєво перегукується з романом Лариси Денисенко "Відлуння: від загиблого діда до померлого" та й прочитані вони були з невеликою різницею в часі, тож можна порівняти.
На жаль, в цьому "двобої" терези однозначно схиляються на бік шведської авторки...
По-перше там є чіткій детективний сюжет, а наша письменниця явно хотіла написати "нетлєнку" і розмазала головну лінію (оце намагання придумати якісь теми-проблеми, що висмоктані з пальця ближче до кінця книжки починали навіть дратувати своєю "дитячістю"); по-друге, хоч обидві книжки і страждають "словоблудієм", але Денисенко в цьому питання "впєрєді планєти всєй" - купа різних "деталей" і "прямої мови", які не мають відношення ні до сюжету ні до характеристики героїв, а лише сповільнюють і рвуть темп читання (вчиться у Кокотюхи) і по-третє - кількість героїв в обох книжках досить велика, але Денисенко їх напхала стільки, що намагаючись щось зараз сформулювати про роман навіть не можеш собі сказати, а що ж той або інший персонаж там робив і навіщо він взагалі потрібен...