Наближення до суті

Тут ідеться про 35 літературних доль.
Чому саме 35? Можливо, тому, що це – вік помежів’я людської молодості й зрілості? В кожнім разі – це спроба неакадемічного погляду на письменників від Астольфа де Кюстіна до Василя Голобородька. А ще спроба відповісти на запитання: письменник – це «приборкувач часу», який може спинити мить, чи тільки «художник-копіїст», що відтворює зримий контекст епохи, констатуючи її проминальність…

Якоб вирішує любити

У своєму романі Каталін Доріан Флореску розповідає несамовиту історію життя Якоба Обертина зі швабського села Грозенау в румунському Банаті. Це історія про любов і дружбу, втечу і зраду, про те, як здатність любити може дати людині силу винести всі поневіряння. Якобова історія, що розгортається в часовому проміжку від кінця 20-х до початку 50-х років ХХ ст., виростає до родинного епосу, який пружно, в яскравих і фантастичних образах розповідає історію Обертинів упродовж 300 років, починаючи від Тридцятирічної війни в Лотаринґії.

Матері

Коли в Словаччину зайшла Червона армія, Зузана оплакувала коханого, російського партизана Алєксєя, загиблого від рук нацистських окупантів. Раптом – арешт, звинувачення в зраді, і от вона вже в переповненому потязі, що везе до лісозаготівельних таборів ГУЛАГу безправних рабів «держави переможного соціалізму» – жінок, запідозрених у співпраці з нацистами… А через багато років Зузана розповість, що їй довелося пережити там, за межею добра й зла, і її історія допоможе іншій жінці відстояти право на власну гідність і на материнство.

Три картини перемоги

Події роману відбуваються в Сербії 1999 року, під час бомбардування НАТО та після нього. Загальна мобілізація не обминула й Джорджа Узелца – Джоле, екстравагантного міського хлопця, примхливого й поверхового члена самопроголошеної урбаністичної еліти. Він повертається з війни позбавленим усіх ілюзій, і в карколомному слаломі крізь корумповані суспільні структури, семиденний фестиваль сексу та боротьбу за голландську візу звільняється від задушливих сімейних і суспільних лещат, потроху пізнаючи себе «справжнього».