Антологія японської класичної поезії

Двомовна японсько-українська антологія японської класичної поезії містить оригінальні тексти та переклади найвідоміших японських віршів VIII—XV ст., написаних у жанрах танка і ренґа. Жанр танка протягом багатьох століть був і залишається найпопулярнішим жанром японської поезії в цілому й любовної лірики зокрема. Що ж стосується жанру ренґа («нанизані /зчеплені/ рядки»), то він набув особливої популярності в XIII—XVI ст., але згодом поступився жанру хайку (хокку).

До антології увійшли танка з перших японських історичних хронік: «Кодзікі» («Записи давніх діянь»/712 р./), «Ніхон-сьокі» («Аннали Японії» /720 р./), а також найдавніших поетичних антологій: «Ман-йо-сю» («Збірка міріад листків» /друга половина VIII ст./), «Кокін-сю» («Збірка старих і нових пісень» /905 р./), «Сінсен-вака-сю» («Заново складена збірка пісень» /930 р./), «Сінкокін-сю» («Нова збірка старих і нових пісень» /1205 р./), «Хяку-нін іс-сю» («По одному віршу 100 поетів» /1235 р./).
Жанр ренґа репрезентований двома збірками XV ст.: «Мінасе сан-ґін хяку-ін» («Сто віршів трьох поетів з Мінасе» /1488 р./) та «Юяма сан-ґін хяку-ін» («Сто віршів трьох поетів з гори Юяма» /1491 р./), складеними відомим поетом Іїо Соґі /1421—1502/ та його учнями Сьохаку /1443—1527/ і Сотьо /1448—1532/.