Сучасна українська проза

Довгі часи

«Довгі часи» - міська балада, казка для дорослих про життя і смерть в часи війни, де фантасмагоричне та ірреальне перемежовується з дійсністю, правдою нашого буття. Роман складається з двох частин. Перша - це моторошна казка, де на околиці Z у триповерховій лазні «П’ятий Рим» без сліду зникають окупанти і щоранку лунає гімн України, де колорадські жуки з ногами-кинджалами перетворюють роздачу гуманітарної допомоги на бійню, де, врешті, аби потрапити у Київ, потрібно прийняти смерть. Друга частина - новели, написані у реалістичній манері та вплетені у тло казки.

Точка нуль

У психології є поняття «точка нуль». Це той стан обнуління, під час якого людина звільняється від усіх думок, бажань, почуттів; нема ніякого вчора, нема ніякого завтра, є лише тут-і-тепер, є лише «я» в ньому. На «нулі», тобто передовій, де Артем Чех пробув десять місяців у лавах ЗСУ в 2015—2016 роках, здебільшого й написана ця збірка есеїв чи то радше щоденникових заміток на манжетах військової форми.

Duty Free

Чи існує в літературознавстві поняття «роман-нарис»? У кожному разі в літературі такий роман уже є. Як то в романах, читач знайде тут любовну історію, кілька розгалужених сюжетних ліній та всілякі подорожні пригоди. Але, як то в нарисах, важливішими за події в цьому тексті є самі герої, а важливішими за героїв - атмосфера і середовище. Зокрема – українська атмосфера дев'яностих-нульових і середовище більш-менш мистецького Львова, пропущені через «очуднену» призму свідомості американського напівукраїнця Елайджи.

Ловець океану

Одіссей, воїн і мандрівник, повертається на Ітаку після двадцяти років блукань. Але вдома не знаходить ані своєї дружини Пенелопи, ані свого сина Телемаха. Він розуміє, що став на хибний шлях і тепер мусить виправити свої помилки. Одіссей здійснить свою подорож у зворотному напрямку, від Ітаки до Трої. Він знову зустрінеться з Сиренами, знову відвідає землю Навсикаї, знову буде на островах Каліпсо та Цирцеї, знову спуститься в царство Аїда. Крок за кроком він дедалі краще розумітиме головні сили, які скеровують його життя: кохання, смерть, провину, красу і втрату.

Full Package

Іван Байдак — український прозаїк, есеїст, журналіст, перекладач, викладач. Автор роману «Особисто я, особисто тобі» (2013) та збірки оповідань «Рольові ігри» (2014). Дебютна книжка автора стала українським бестселером, довго не залишаючи топ-списки книгарень. Твори автора вирізняються складним психологізмом, оригінальним стилем, жанровою та стилістичною різноманітністю. Творчість письменника активно поширюється в Інтернеті, адже Іван Байдак - автор одного з найбільших українських блогів. Мешкає у Львові.

... книга буде цікавою для тих, хто шукає себе в почуттях... «Буквоїд»

Тепла вохра

Хіба ж то фабрика, котра працює поруч – нечутно, не двигтить земля, – нам постачає цю життєву вохру в усіх її відтінках? Чи, може, річка Стримба, що плюскоче біля серця? Та ні, це жовтень, саме він її приносить нам у свій передостанній день...

Місія в Лівії

Книга складається з двох частин: «Місія в Лівії» та «Закат древней империи».

«Місія в Лівії» написана на основі автобіографічних подій в часи існування Радянського Союзу.
Головний герой, Арсен, отримує чергове завдання: навчити арабських студентів російської мови. З такою місією він вирушає до Африканської країни - Лівії. В книзі автор детально розповідає про події, які там відбувалися; культуру, звичаї, обряди, менталітет народу. Описано життя студентів, які відмовлялися вивчати російську і відкрито ігнорували викладачів, драматичні події громадянської війни кінця ХХ ст.

#Невимушені

Збірка оповідань п’яти молодих, але вже відомих українських авторів покоління міленіум про головні цінності України.
…Свого часу Любко Дереш якось прохопився про якесь “невимушене” покоління сучасної молоді, яке “практично не розуміє почуття провини, котрим жило покоління їхніх батьків”.
“Невимушені - це ті, які нічого нікому не винні, - така основа їхньої позиції, - пояснював він. - Вони не почуваються зобов’язаними до чогось і діють, здебільшого керуючись внутрішніми імпульсами, хай якими б іноді дивними вони здавались”.

Сни неофіта

Соковита панорама життя, у яку вписаний учорашній кримінал-початківець, пролетар, різночинець, а нині - молодий поет і журналіст, сповита туманцем надій, крізь які ясніє Київ - як реалізація мрії та можливість подальших трансформацій. Але це попереду. Поки що перед читачем - провінційний простір, в якому є все: грабіжники й журналісти, махновці й губернатори, бійці «Спасу» й поети-літстудійці. Легендарний поет-дисидент Холодний сусідує на сторінках роману з авторитетом Медведéм, а містик Чудін якось поєднується з секс-символом Наталкою Шамоніною. І над усіма ними панує Місто.

Аби книжка

«Аби книжка» постала, аби було. Хоча бути, як і решта всього, що є на світі, не мусила. Автор дякує дружнім газетам і журналам (а це «Молодий Буковинець», «Post-Поступ», «УЖ» і «Країна») за сторінки, вперше надані під зібрані тут тексти, та за виплачені гонорари. З поваги до читачів автор, зрозуміло, волів би обмежитися винятково гонорарами, уникаючи публікації текстів. Але наразі аж про такі досконалі видання залишається тільки мріяти.