Сучасна українська проза

ЛСД. Ліцей слухняних дружин

Сюжет нового роману Ірен Роздобудько розгортається навколо ліцею в якому виховують молодих дівчат. Ці дівчата в майбутньому стануть ідеальними дружинами, але тільки для тих, хто заплатить за них найвищу ціну. Дівчина на ім’я Пат – вихованка цього ліцею, яку переконують: усе, що відбувається за межами закладу, не варте уваги, а справжнє життя полягає у покірному служінні своєму майбутньому чоловікові.

Ніч русалки

Повість «Ніч русалки» — це поетичне і піднесене освідчення в коханні до всього жіночого начала та до міста Києва.
Як знайти свою другу половинку і на скільки це складно, якщо сам Творець Світопорядоку лише з другої спроби знайшов Адамові Єву? І де її слід шукати: в теперішньому, майбутньому, а може, навіть в минулому або ж, чого й уявити собі не можна, — у потойбічному і позаземному? А якщо це відбувається в Києві, де все пронизано містикою і таємничістю і де живуть найкрасивіші дівчата на Землі?..

Дванадцять обручів

Нового роману від Юрія Андруховича чекали вже давно, дехто навіть і чекати кинув. Утім, мабуть, ніхто не сподівався такого незвичного Андруховича — хіба тільки ті, хто усвідомлював, що виводити Андруховичеву прозу треба вже не так від бубабістської трилогії, як від "Центрально-східної ревізії" — строгого, піднесеного й скорботного роману, замаскованого під "есей".

Літо Мілени

Герої повісті Софії Андрухович – це екзотичні квіти, які снять свої щасливі сни й живуть у своєрідному й дивовижному світі. Зло і цивілізація можуть тільки торкатися цього світу, але не можуть у нього проникнути. І водночас «Літо Мілени» не є цілковитою ідилією, це твір про ідилію, метаідилія, в якій іронічний підтекст резервує для авторки якісь додаткові змістові нашарування.

Пор'ядна львівська пані

"Пор'ядна львівська пані" - це роман який треба читати вночі під ковдрою з ліхтариком і ні в якому разі не сприймати всерйоз все те, про що там йдеться, а головне - не пробувати повторити це з топографічною точністю, бо в місцях еротичних пригод головної героїні роману Пенелопи вже півроку (від дня виходу першого видання роману) патрулює львівська поліція моралі.

Вулє ву чайок, мсьє?

Паризький фанат і невизнаний молодий поет приїжджає в повітове містечко на Слобожанщину, отримавши посаду вчителя в ліцеї, заснованому заможним цукрозаводчиком. Замість очікуваної нудьги в провінційній дірці, Оґюст Ґівонт зустрічається з багатокультурною спільнотою учителів, винахідливими і дотепними учнями, з дивовижними звичаями чаювання і, звичайно, з коханням.

ТІЛО™

Мрія про вічну молодість завжди приваблювала людство. Вона залишалася недосяжною, аж поки корпорація «ТІЛО™» не розробила унікального методу продовження життя шляхом… переселення душ. У світі, де панує сила гаманця, твоє тіло належить тобі, аж доки хтось не захоче його придбати…

Нічниця

За параметрами «жіночого роману», «сільського трилера» та «любовної драми» цей текст здатен потіснити не одного літературного аксакала.
Головна ознака дебютного роману Ж. Куяви «Нічниці» – інтригу витримано до самого фіналу, а композиційно якісний, живий, із дбайливо виписаним тлом та невимушеною гнітючою атмосферою сучасного українського села сюжет, історія запопадливої пристрасті, маніакальної закоханості, з цілком логічним фіналом «словом, усі померли» – залишає неоране поле для читацьких переживань, роздумів та висновків. Як і належить добрій книжці.

Серце гарпії

Головна героїня роману Марини Соколян «Серце гарпії» на ім’я Ярослава Немирович стає свідком злочину і, тікаючи від переслідування, опиняється в далекому селі. Згадуючи минуле, вона розуміє, що певною мірою сама спровокувала ситуацію, яка призвела до загибелі людини. Ярослава має багато талантів, зокрема, схильність до хитрих вигадок і уміння впливати на емоції людей. Застосовуючи ці здібності, вона зробила непогану кар’єру і навіть не помітила, коли звичка маніпулювати людьми набула рис професійної деформації її особистості.

Зроби це ніжно

Що можна зробити «ніжно»?
Аж ніяк не те, про що ви подумаєте в першу чергу, беручи до рук цю книгу!
Ніжно дорослий світ карає дітей. Ніжно і непередбачувано ми заганяємо свого ближнього в глухий кут. Ніжно вбиваємо те, що могло б стати сенсом життя. І так само лагідно прощаємося з мрією, коли вона вже майорить на горизонті.
Але є й інші люди... Кожен обирає для себе: стояти на місці -- чи йти; думати, як усі, -- чи зробити власний вибір; служити високій меті -- чи згаснути в небутті, так нічого і не зробивши...