Сучасна українська поезія

Паралельні світи

Мирослав Ягода - поет і художник з оригінальним світобаченням та світовідчуттям. Це світовідчуття не можна назвати радісним, але можна назвати чесним і щирим.

Намистина мостів

«Намистина мостів» – «надцята» поетична Книга Василя Старуна. Його поезії засвідчують реальне Життя… ірреального Світу. Хто це відчуває, – Той і є співтворцем поетичних містків незрозумілого (та – чуттєвого) Сходу до занепалого Заходу. Не хнюпте голову Європейці: у стосунках з Америкою ви є високосним Сходом.

Бентежні видива

Поезія Любомира Стринаглюка сповнена глибокого метафоризму, помноженого на передапокаліптичні візії, які особливим чином переплітаються з особистою історією автора. Жмуток імпресій майстерно перепущений через оригінальну образну систему. А щоб сприйняти внутрішню логіку цих текстів інколи треба докласти певних зусиль. Такий спосіб рецепції ґрунтується на принципах співтворчості, які сповідує поет. За його задумом реципієнт, керуючись власним естетичним смаком і досвідом, та ще й чуттям, має виткати оригінальні видива, а каркасом для них – образна система цієї книжки.

Ще, ще, ще, не зупиняйся!

     Тексти Мірека Боднара - це такий собі "disorder" у масштабі одного життя, в одній квартирі, , в одному місті. В них повно самотності, яка переливається через край кожної чарки, яку йому подають в барі, коли він сидить і вкотре напивається. Але ще більше - інстинктів самознищення і самозбереження. І ще невідомо, який з них двох для нього важливіший.

Спів існування

Яке воно – співіснування усього з усім? Який він – той спів існування? Бог нашого часу – багатозначність – спокушає
нас мерехтінням сенсів, бажанням поєднати непоєднуване. Як оспівати все різноманіття світу в одній пісні? Саме про це
нові вірші відомої львівської поетки Галини Крук, написані у 2006-2012 рр.

Той хто любить довгі слова

Тарас Малкович – молодий, але вже знаний поет, перекладач, учасник “Молодіжної сцени” ІІ Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz 2011. У січні 2013 року світ побачила дебютна книга автора «Той хто любить довгі слова».

Пастух бджіл

Вірші Наталі Пасічник дуже ритмічні і плавні. Спроби узагальнень і психологізму, метафоричність, апеляції до міфологічно-архетипового, а також схильність до ефектних, майже афористичних формулювань – ось, здається, ті головні «кити», на яких ґрунтується її поезія.

Ніжна посмішка Берії

Я не побоюся назвати тексти Крю «Роботою над помилками». Але якщо вам може здатися, що йдеться про якісь шкільні метафори, то ви сильно помиляєтеся. Поезія Крю - це робота над помилками Всевишнього, якого сам поет, до слова, називає «Б-гом», навмисне випускаючи одну літеру, ніби в лайливому слові на сторінках цнотливої книги. Самі посудіть, чим іще, як не господньою «помилкою», можна назвати персонажів його текстів: чуваків, що гвалтують маленьких дівчат, порноакторів, людей, які полюбляють содомію, шльондр, дітей-даунів, трансвеститів у червоних сукнях.

Опромінення

Воно завжди буває різним: опромінення сонцем зранку чи опромінення новим почуттям, яке читається в очах, що тебе зацікавили. Буває опромінення паталогічне. Своє. Внутрішнє. Опромінення собою. А іноді трапляється опромінення рідної людини. Краще б такого не було...

Художник - Алла Марковська.

Покинутим кораблям

Ці вірші не лише про любов і кров, а передусім про покинуті кораблі і спале­ну шкіру. Чи болітиме це читання? Цілком мож­ливо. Якнайперше самій авторці, крізь метафори якої проглядає діалогічний безмір, від якого вона не ховається. Навпаки — сміливо запрошує нас до своїх світів: видимого і не дуже.