Сучасна українська поезія

Примха посеред літа

До першої поетичної збірки автора — відомого українського прозаїка, Заслуженого працівника культури України, увійшли вірші, писані упродовж багатьох років. Для широкого кола читачів.

Вірші з поду

"Вірші з поду" – це збірка раніше недрукованих поетичних текстів відомого українського поета із Закарпаття Петра Мідянки. Автор із певних причин не включав їх до попередніх збірок­. Багато віршів написані ще в студентські роки, крім тих, які, як "паровози", були вміщені в тогочасних закарпатських партійних газетах та молодіжних альманахах.

Вагітна муза

У черговій збірці інтимної лірики автор продовжує досліджувати стосунки чоловіка і жінки: від піднесеного стану закоханості до духовного оргазму при єднанні тіл, від повного проникнення у психологію іншого до критичної межі несприйняття і нерозуміння, від ейфорії до розпачу... Якщо попередню книгу можна було порівняти з дівчиною, а її сутністю була ніжність, то образом цього видання є досвідчена жінка, вагітна мудрістю і впевненістю у своїй неповторності. А сутністю зібраної тут поезії є настроєвість – залежність від процесів та обставин, що проходять всередині нас і складаються зовні.

Ваба

Епатажна відвертість, тонка еротичність, вишукана мелодика мови зізнання, глибока філософія стосунків поета і Музи, краса кульмінації єднання, близькості чоловіка і жінки, багатобарвність внутрішнього світу закоханих, пошук гармонії, одухотворена ніжність, інтимна духовність, розпач на межі розчарування, сповідь перед собою, самотність і жертовність – ось, що ви зможете знайти у цій книзі, яка умістила найновіші поезії (майже всі датовані кінцем осені 2010 –

Мої нездійснені мрії

Книга містить твори з різних періодів творчості митця, що відрізняються подекуди глибокою інтимністю, а подекуди чіткою громадянською позицією.

Сорок баксів плюс чайові

До нової поетичної збірки «Сорок баксів плюс чайові» увійшло понад 50 віршів про кохання і не тільки. «Назва книжки, – як стверджує автор, – це своєрідна метафора того, що в житті за все потрібно платити, часто навіть з чайовими. За любов і прозріння, за ганьбу і славу». Книжка не розкриває секретів жіночої душі й не містить рецептів зваблення прекрасної статі. Зате вона допомагає наблизитися до розуміння справжньої любові, нестримної пристрасті й прихованих почуттів.

Добрі пісні про поганих дівчат

У новій поетичній збірці «Добрі пісні про поганих дівчат» багато слів про кохання, багато пауз про кохання і багато кохання як такого. За словами автора, ця книжка – найдоросліша і найбільш зріла з усіх його збірок. Багато віршів тяжіють до класичної форми. Їх можна легко покласти на музику. Усі вони добрі – без прихованих образ та шкодувань за тим, що не відбулося.

Адам

Читаючи “Адама” Остапа Сливинського, не раз ловиш себе на думці, що поет добре знає мову зсередини. Йдеться зовсім не про філологічну обізнаність. Він знає її так, як тіло знає події власних вен, що неодмінно потрапляють у такт із пульсуванням слів вірша. (…) Поезія Сливинського сповнена чітко прописаними деталями – і пієтизмом до деталі. Вони засадничо небанальні, хоч родом з повсякденності. Назване поетом не раз бачене нарешті запам’ятовується, мов виграшний кадр перелітного кіна” /Костянтин Москалець/

Внутрішній джихад

Грицько Семенчук – поет, музикант, організатор літературних і музичних акцій, координатор Львівського міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців. Його дебютна поетична книжка «Внутрішній джихад» – це, за словами автора, певна система координат, де похідними є місце і час. У цій збірці багато Львова, Хмельницького, трохи менше Тернополя, Івано-Франківська, Ужгорода, Києва і ще багатьох міст та містечок.

Натщенебо

Поезія Павла Коробчука раціональна, наскільки поезія може бути раціональною. Це не той неконтрольований нежить почуттів, де головує емоція, що характерно для юначого віку, який нападає зненацька, а потім безслідно зникає. Це не сверблячка, не лихоманка, коли сказати не завжди є що, але дуже хочеться. Молодий поет пише не тому, що йому кортить поговорити, а тому, що нема ради мовчати. Здається, він розуміє всю умовність та відносність написаного слова. Про це свідчить хоча б та іронічність, з якою він визначив жанр своїх творів - опуси.