Художня література

Останні дні панку в «Гельсінкі»

«Останні дні панку в «Гельсінкі» – роман про останнє панк-покоління і про те, що від нього лишилося за двадцять років. Оле вже нічого не хоче від життя. Йому сорок, він курить, п’є і вечорами стоїть за стійкою малого запльованого бару «Гельсінкі» у великому східнонімецькому місті. Забутий бар – остання оаза для його старих друзів, коханок і навіжених завсідників. Головного героя переслідують прокурені спогади і погляд молодої дівчини, яка занотовує свою особисту революцію в ритмі панкових пісень до щоденника.

Вибрані твори

До книжки «Ви­браних творів» увійшли вже відомі, навіть, здавалося б, хрестоматійні тексти (попри це, упорядники простежують історію їх написання, ав­торських доопрацювань, редакторських і цензурних втручань, пропо­нують власні текстологічні вирішення спірних питань), і такі, що досі лишаються поза літературно-мистецьким контекстом, не поступаючись перед популярними, а іноді й переважаючи їх своїми художніми якос­тями (простежено їх текстологічну історію).

Вибрані твори

Пропонуємо увазі читачів нову книжку із серії «Шістдесят­ники», а саме «Вибрані твори» Василя Стуса. Видання дозволяє скласти повне уявлення не лише про головні етапи творчої еволю­ції поета, а й демонструє перцепцію та інтерпретацію його твор­чості. Тут уперше в повному обсязі представлено магаданську версію збірки «Палімпсести», створену поетом у сел. Матросова Магаданської області в 1977-1979 рр. Окрім того, поетичний доробок В.

Вибрані твори

Третя книга «Вибраних творів» у серії «Шістдесятники» Миколи Вінграновського (1936–2004) відкриває ще одну, до кінця не вивчену сторінку знаменного періоду в історії українства — шістдесятництва. Поетичний талант одного з найпомітніших шістдесятників — поета, прозаїка, режисера, кіносценариста й актора Миколи Вінграновського — розкрився ще на початку виникнення цього феноменального руху виходом у світ поетичної збірки «Атомні прелюди», що символізувала повну відмову від стереотипів тоталітарної комуністичної системи.

Хроніки Нарнії. Принц Каспіан

В Англії минуло небагато часу, а у Нарнії — 13 віків. Країну захопив король Міраз, відомий своєю жорстокістю. Він хоче знищити спадкоємця престолу принца Каспіана.
З допомогою доброго гнома, сміливої мишки, борсука та інших друзів діти і Каспіан вирушають на пошуки Аслана, щоб урятувати Нарнію від Міраза й повернути країні славу і чари.

Серце гарпії

Головна героїня роману Марини Соколян «Серце гарпії» на ім’я Ярослава Немирович стає свідком злочину і, тікаючи від переслідування, опиняється в далекому селі. Згадуючи минуле, вона розуміє, що певною мірою сама спровокувала ситуацію, яка призвела до загибелі людини. Ярослава має багато талантів, зокрема, схильність до хитрих вигадок і уміння впливати на емоції людей. Застосовуючи ці здібності, вона зробила непогану кар’єру і навіть не помітила, коли звичка маніпулювати людьми набула рис професійної деформації її особистості.

Зроби це ніжно

Що можна зробити «ніжно»?
Аж ніяк не те, про що ви подумаєте в першу чергу, беручи до рук цю книгу!
Ніжно дорослий світ карає дітей. Ніжно і непередбачувано ми заганяємо свого ближнього в глухий кут. Ніжно вбиваємо те, що могло б стати сенсом життя. І так само лагідно прощаємося з мрією, коли вона вже майорить на горизонті.
Але є й інші люди... Кожен обирає для себе: стояти на місці -- чи йти; думати, як усі, -- чи зробити власний вибір; служити високій меті -- чи згаснути в небутті, так нічого і не зробивши...

Капітан Алоїз

Хто він — хвацький капітан поліції Алоїз Штрімфля? Німець чи українець? Одружений чи ні? Із ХІХ століття чи з ХХІ? Зрештою, живий він чи давно помер? Про це — у захоплюючому романі відомого закарпатського письменника Олександра Гавроша «Капітан Алоїз», чудовій містифікації про Ужгород на перетині віків. За цей роман автор став дипломантом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2012».

Роман з революцією

Леся ніколи не зраджувала своєму чоловікові, але несподівано в її місто - Дніпропетровськ прийшла Помаранчева революція...
Історія кохання молодої заміжньої жінки під час подій 2004 року на Східній Україні.

Дідо-всевідо

Не варто заходити самому далеко в гори, де жоден чередар отару не пасе, а ліси такі густі, що пройти ніхто не годен. Ану ж бо там щось трапиться і не виберешся з нього до настання темряви?
А може, тільки так можна зустріти діда, що все відає. Він тобі не одну моторошну казку розкаже: і про мертвяків та упирів, і про чортів та босоркань, і про бісів-гультяїв та зарубаного вояка, і про Яноша Кудлоша, Крікуса-Какуса та ще про багато чого. А може, й не казки це?.. Тож наберись, цімборику, духу і, коли не дуже боїшся, послухай-но…