Художня література

Четверта жертва

Шістнадцятирічну дівчину з неблагополучної родини відправляють в іншу, благополучнішу, але надто нормальну для неї. Згодом усю родину хтось убиває. Через кілька років інспектор Андерс Кнутас починає розслідувати пограбування банку, винуватців якого по черзі позбавляють життя. Як пов’язані злочини, і чи пов’язані вони взагалі? На ці запитання й шукає відповідь шведська поліція.

Людина зі свинцевим черевом

Комісар французької поліції Ніколя ле Флок стикається з загадковим злочином. Молодий віконт Ліонель де Рюїссек, син відомого графа де Рюїссека, гине за загадкових обставин – його знаходять у кімнаті палацу з розплавленим свинцем у горлі. Розслідування веде у світ французької аристократії та палацових інтриг.

Три зозулі з поклоном

Персонажі творів Григора Тютюнника (1931—1980) — прості люди, на долю яких випало жити у повоєнні роки ХХ століття. У буденних реаліях життя письменник уміє побачити їхню глибинну сутність, характерну ознаку часу, долю людини. Він любить тих людей, про яких пише; написане ним — завжди вистраждане до глибини душі. Тому кожне його оповідання, новела чи повість сприймаються як сповідь. Добірна і точна мова персонажів, за нею можна безпомилково визначити характер, моральне обличчя, а нерідко і професію того, хто говорить.

Евотон: початок

Гостросюжетний фантастичний роман «Евотон: початок» розповідає про боротьбу трьох космічних цивілізацій: землян, абсідеумів та патрійців. Між ними точиться безкомпромісна та жорстока війна за енергоресурс, який генерує людина — евотон. Це протистояння може перетворити людей на рабів абсідеумів, але водночас дає землянам шанс вирватись за межі земної гравітації й відкрити наступним поколінням нові можливості та зовсім іншу реальність буття. Але чи вдасться людству скористатись цим шансом?

Дорога на Асмару

Роман заснований на реальних подіях, свідком яких автор став, будучи військовим перекладачем у 1984–1987 роках в Ефіопії під час війни за незалежність Еритреї. Це історія кохання у далекій країні серед голоду та війни – війни, про яку, не зважаючи на пряму участь СРСР, нині майже ніхто не пам’ятає…і яка так нагадує те, що відбувається сьогодні в Україні.

Зброя судного дня

Дія нового документально-фантастичного роману Юрія Щербака «Зброя Судного Дня» відбувається в 2014-2015 роках, коли вирішується доля України: щоб зупинити російську агресію, група українських патріотів намагається таємно створити ядерну зброю – бомбу для Путіна.
Це гостросюжетний політичний трилер, персонажі якого – вищі очільники України, Росії та США; тут ведеться безжальна боротьба розвідок, діє п’ята колона зрадників, а перемоги досягаються ціною великої крові і страждань.
Загроза застосування ракетно-ядерної зброї примушує Звіра з безодні зупинити наступ на Україну.
Чи надовго?

Наближення до суті

Тут ідеться про 35 літературних доль.
Чому саме 35? Можливо, тому, що це – вік помежів’я людської молодості й зрілості? В кожнім разі – це спроба неакадемічного погляду на письменників від Астольфа де Кюстіна до Василя Голобородька. А ще спроба відповісти на запитання: письменник – це «приборкувач часу», який може спинити мить, чи тільки «художник-копіїст», що відтворює зримий контекст епохи, констатуючи її проминальність…

Безодня

«Безодня» – це історії катастроф, які не тільки спричиняють колапс у внутрішньому світі героїв, а й можуть призвести до загибелі всесвіту, в якому ми живемо. Одвічна жорстокість, як і безмежна любов зазвучать у новій тональності, де з’являються незвичні сенси – і оголюється найсокровенніше. Лейтмотивом оповіді є сміливий погляд автора на суперечливу людську природу.

Балачки про все на світі

вторки – Марина Братко, Слава Світова, Віоліна Ситнік, Оленка Некрасова, Мирослава Кошка переконані – однозначно книжка не для полички! Вона створена для дамської сумочки на тоненькому ремінці, її ароматом насолоджуються, наче новими парфумами, її читають у метро, парку, іноді навіть на роботі. Тут і любовні перипетії, і витівки Долі, і безхатченки з парасольками, і незвідані горизонти, й свіжовипечене щастя!

Теревені аж до ранку

Іноді хочеться узяти до рук книгу, котра миттєво підніме настрій, налаштує на свято (байдуже, який там день на календарі!) і розкаже про складне простими словами, при тому ненав’язливо нагадавши про найважливіше. Саме такою книгою мені видається збірка оповідань молодих авторок «Теревені аж до ранку», запланована на продовження вже вподобаних багатьма читачами «Балачок про все на світі». Легка і повітряна, як зефір, ця книжка й читається саме так — ковтаєш оповідання за оповіданням (хоч обіцяла собі не поспішати), аж доки… не опиняєшся на останній сторінці.