норвезької

Брехня батьків

Новий роман-містерія норвезького письменника Тома Еґеланна – це сучасна родинна сага, що захопливо, з пригодницькими елементами, розповідає про історію чотирьох поколінь чоловіків фіктивного славного роду Скоттів. Патріарх роду Александер прожив двадцять років на безлюдному острові в Тихому океані й написав про свій досвід книжку, яка зробила його відомим. Його син Вільям видав у статечному віці роман-трилогію, який подарує йому визнання як лауреата Нобелівської премії.

На зарослих стежках

Зацікавленість творчістю Кнута Гамсуна в Україні бере початок ще з 20-х рр. ХХ ст. і не згасає донині. У гроні славетних норвезьких майстрів слова його названо «найталановитішим, найзнаменитішим і найсуперечливішим письменником». Гамсун завжди ставив перед собою завдання – не лише змальовувати вчинки своїх персонажів, а й проникати в усі сховки їхньої душі. В останній книжці «На зарослих стежках» він зробив спробу проникнути вглиб своєї душі і описати чи не найдраматичніші сторінки власного життя, коли йому в досить таки поважному віці довелося пережити відчай, розчарування і приниження.

Містерії

Кнут Гамсун - видатний норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії, батько новітньої літературної школи ХХ сторіччя. Він займає одне з провідних місць в європейській літературі як поет кохання, митець, що відкрив і відтворив найтонші відтінки любовного почуття. Однак кохання у Гамсуна не приводить до щастя і не дає спокою, а є вічним двобоєм ворогуючих сил, які прагнуть єднання. До книжки Кнута Гамсуна увійшли три найхарактерніші для його творчости твори - "Містерії", "Пан", "Вікторія", які найповніше відображають тематику і стилістику Кнута Гамсуна.

Маркус і Діана: Світло Сіріуса

Більшого страхополоха, ніж Маркус, на світі не було. Це він, тобто Маркус Сімонсен, до смерті страшився висоти й темряви. Це він, Маркус Сімонсен, був певен, що з’явився на світ для того, щоб його вдарила блискавка. Це він, Маркус Сімонсен, боявся павуків, собак і майже всього того, чого можна було на цьому світі боятися. А найдужче — дівчат. Проте коли Маркус вдає із себе фана й пише листи відомим людям, то ніби перевтілюється.

Маркус і дівчата

– Спершу була Еллен Кристина, потім Беата, потім Каріанна, тоді Муна, тоді Ганна, тоді Гільда, тоді Турід, тоді Еллен, тоді Ліса, тоді Анна Беріт…
– Сіґмунд суворо глянув на товариша.
– Потім була Трюда, потім Елісабет, потім Тереса… Одне слово, всі дівчата в класі. І хто ж тепер?
– Тепер Еллен Кристина.
– Еллен Кристина. Вдруге?
– Так,– тихо відповів Маркус.– У неї дуже красиві вуха. Перший раз я їх не помітив. Маркус Сімонсен закохався. Уп’ятнадцяте за два місяці. Та найстрашніше, що він не знає, як до дівчат підступитися…

Викрадач ангелів

Що, здавалось би, може статися в тихому маленькому містечку за якихось сім днів? Ба, може статися катастрофа, яка загрожує знищенням не тільки одного міста, а й усього людства. Адже до влади над світом рветься лиховісна сила, яка зомбує, підпорядковує собі людську свідомість і веде засліплених на край прірви. І якби не втрутився малий дотепник ангел Фелікс та його друзі....

Маркус і велика футбольна любов

Спортсмен із Маркуса Сімонсена нікудишній. Коли йому доводилось швидко бігати, довго стрибати чи підіймати щось важке, тіло в нього робилося, наче ватяне. Його страшили уроки фізкультури не лише тим, що треба було бігати в шортах і весь час отримувати межи очі м’ячем, а ще, й через те, що треба було переодягатися, а однокласник Райдар тоді порівнював свої мязи на руках із Маркусовими. Райдар тягав залізо, і все більше й більше накачував мязи. Маркус анічогісінько не тягав, і складалось враження, що його мязи дедалі меншали.

Золота Вежа

Іноді з нашими рідними стається щось таке, чого не мусило статися. Щось болісне і трагічне. І світ ураз змінюється - в ньому стає похмуро, прохолодно, самотньо, розгублено. Таке трапилося з Маріанною після того, як одного дня її старший брат втратив здатність говорити. Щоб раз і назавжди здолати трагічне, потрібно не боятися - поговорити про нього з рідними, прожити його разом і повернути в родину затишок і радість. А все найтепліше, найважливіше, найдорожче - те, що миттєво зникає: голоси, погляди, дотики - може зберегти пам’ять.

Небезпечне сватання

Видатний норвезький письменник (1832-1910) розповідає про життя і працю норвезьких селян - сильних людей, які за зовнішньою суворістю ховають глибокі, ніжні почуття, про те, як сила чистого кохання допомагає перемагати всі труднощі на шляху до щастя.

Привіт, це я! Не покидайте мене...

Нелегка це справа — дорослішання. Іноді воно виливається в суцільну халепу: молодша сестричка — вереда, найкраща подруга — зрадниця, сусідський хлопчина Стіан — повний бовдур, батьки — далекі, наче космос. В душі Уди стільки всього накипіло, що тендітній дівчинці вже несила витримувати цей тягар. Що ж їй робити?! Звісно, виплакатися — і тоді разом зі сльозами виллється весь непотріб: старі й нові образи, непорозуміння, брехня, страхи…