Знедолені

«Знедолені» є водночас романом реалістичним, епічним, гімном любові й романом соціальним. Як реалістичний роман, він описує життя простих людей і дає доволі точну картину життя в Франції на поч. ХІХ ст. Популярність роману завдячує в значній мірі яскравим барвам, якими вималювані персонажі.
Як епічний роман, «Знедолені» дають три великі картини: битви при Ватерлоо, повстання 1832 року та картину паризьких катакомб. Проте, епічними є також битви в душах персонажів: битва між добром та злом у душі Жана Вальжана і битва між законами суспільства та законами моралі в душі Жавера.
«Знедолені» є гімном любові: любові християнської, любові зрадженої Фантіни та Епоніни, любові батьківської Жана Вальжана до Козетти, любові чистої Маріуса й Козетти. Водночас роман є піснею про батьківщину. Віктор Гюго писав його у вигнанні й оспівував ті місця, які любив і за якими відчував ностальгію.
Але головною темою роману є суспільна критика. Хто винуватий у тому, що переплітаються долі скривджених та негідників? Гюґо переконаний, що вина лежить на злиднях, на байдужості та на безжальній репресивній соціальній системі. Гюґо ідеаліст, він переконаний, що виховання, піклування та повага до людини - єдина зброя в руках суспільства, якщо воно хоче завадити знедоленим скотитися в яму злочинності. Письменник багато роздумує над витоками зла. Він бачив страту на гільйотині, й побачене переслідувало його все життя. Однією з тем роману є злочини, які чинить закон. Водночас, показуючи процес перевиховання Жана Вальжана, Гюго вірить у шляхетність людської душі, й в можливість змінити долю людини на краще.