Путівник для тих, хто мандрує психікою автостопом

     Якщо ти, читачу, вже прочитав книгу, а зараз знічев’я вирішив переглянути відгуки, щоб порівняти свої враження з рецензентами (як це, зазвичай, роблю я) чи спідлоба посміхнутися, то сказане мною вже не має для тебе сенсу. Якщо ж ще не читав – це значить, що в тебе є ще п’ятнадцять хвилин, тому сиди спокійно та випий три темних пива, перед тим, як почнеться кінець світу. Це багатообіцяюче формулювання не має нічого спільного з зовнішнім тлом, котре звикло називають матеріальним світом. Справа в іншому. Коли починаєш читати будь-яку книгу, то зовнішній світ автоматично припиняє існування, зрідка нагадуючи про себе фізіологічними потребами, і ти переходиш в іншу реальність, за створення та функціонування якої, зрештою, відповідає автор.
     Повернувшись назад, після прочитання книги, читач, як правило, не відчуває, що світ за його відсутності встиг змінитися. Не відчувають цього також герої новел книги «Акме», для них кордон поміж світами – вже не тоненька пряма лінія, переступивши через яку, можна визначити своє місцеперебування, – це радше криволінійний, нечіткий і широкий фронт, на якому для читача приготоване трохи незручне, хоча й топологічно найцікавіше місце в нейтральному окопі, поміж двох супротивників, існування та силу котрих доводиться визначати кожному самостійно.
     Автор не катуватиме читача нудними новелами – все написане має властивості легкозаймистого матеріалу, варто лишень відкинути страх і невпевненість, які виникають, коли ми випадково зустрічаємо людей «не від світу цього», після чого з гумором та добрими намірами подорожувати автостопом психікою героїв книги. Скільки їх тут – важко сказати, адже зловити за нитку, якою зшиті новели в одну книгу, не так легко – вона вислизає, заплітається у вузлики, зненацька розкручується на кілька менших. Сам автор тільки скромно подає найменування цієї нитки – акме, залишаючи читача з непевним відчуттям. Щодо вертання в реальність після прочитання книги, то не казатиму, як це часто роблять медики перед уколом, – трішки заболить; насправді воно буде неприємним і спустошливим, адже перед тобою – справді якісна і цікава проза.
     На сокровенне запитання, котре хвилює критиків, – основне питання життя, всесвіту та всього такого, вибудованого автором, можна дати однозначну відповідь – 8ісім.

© Фома Пугаляк