Незвичайник

Книжка відомого етнографа Лілії Мусіхіної стала дипломантом Коронації Слова і торік вийшла друком у серії Е4 в-ва "Дуліби". Кожна книжка серії коштує всього 20 грн, а це вже непогана підстава купити таку почитати у дорозі.

У передмові директорка в-ва позиціонує книжку, як "старосвітський роман". Не даремно повість ілюстровано фотографіями кінця 19, початку 20 століття. У основі сюжету - життя хлопчика-сироти, який вирушає у мандри Українськими селами як поводир кобзаря. Дорогою він зустрічає багато цікавих людей і знайомиться з сільськими звичаявми. Один із цікавих людей навіть мандрує з ними - такий собі Амфібрахій, колишній спудей і вроджений шляхтич. Цей парубок досить цікавий і теж має свою історію.

Але насправді найцікавіше у книжці не "сільський нуар" і не розповідь про тяжку долю кобзарів. Найцікавіші тут - оповіді про українську магію, свідком дії якої стає малий поводир. Старий сліпець відводить грозу, у село приїжджає на бричці Чорна Смерть і лише кобзар знає спосіб її віднадити, хлопчина, який вдавав сліпого, за кару таки стає сліпцем. Ці історії майстерно вплетені у нитку оповіді часом мотороші, часом повчальні. За обсягом представлених містичних законамів та міфів "Звичайник" подібний на "Заклятий скарб" Аренєва. І я думаю, що так мав би виглядати інший розрекламований містичнний твір - "Дідо-всевідо" Гавроша, якби його автор взяв на себе труд попрацювати з наскрізною лінією.

Загалом, раджу читати всім зацікавленим у етнографії. а ще любителям містики та просто якісного незанудного чтива. Тільки от передмову не читайте - вона така, що охоту відбиває :)