8 грудня у столичній «КиївЕкспоПлазі» відбулася офіційна церемонія нагородження лауреатів XІІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року ’2011».
     Гран-прі отримала книжка «Катерина Білокур.  Мистецька заповідь; Мистецтво народне, наївне чи високе?», яка побачила світ у видавництві «Родовід».
Видавничий імідж року
Видавництво «Темпора», Київ

Номінація«КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО»
Сучасна українськапроза / есеїстка
Тарас ПРОХАСЬКО. БотакЄ. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ,432 с.(с)

Жанрова література
Василь КОЖЕЛЯНКО. Ефіопська січ. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 192 с.

Сучасна зарубіжна проза
Стівен КІНҐ. Під куполом. Сер. «Світові бестселери українською». -Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 1024 с.(п)

Сучасна поезія
Ліна КОСТЕНКО. Річка Геракліта. - К.: Либідь, 336с.(п)

     Робота над десятитомною книгою велася Чжан Веем протягом двадцяти двох років.
     Роман «Ти на узгір’ї» (You Are on the Highland) – не перше в кар’єрі Чжан Вея художньо-історіософське дослідження сучасної історії Китаю. Схожа тематика лежить в основі його найвідомішого роману, що вийшов у 1987 році під назвою «Античний корабель» (The Ancient Ship), що присвячений життю трьох поколінь трьох родин на тлі бурхливих змін в житті Китаю протягом чотирьох десятиліть з 1949 року. Так чи інакше, навіть досить складно влаштований «Корабель» непросто змагатиметься з «Ти на узгір’ї»: роман, який став найдовшою книгою в історії китайської літератури, простежує долі приблизно чотирьох з половиною мільйонів основних, а також епізодичних персонажів. Головні герої книги народилися в 1950-і роки, проте роман так чи інакше стосується всіх суспільних змін, що відбулися в Китаї за останнє сторіччя, і безлічі людей, прямо або побічно з ними пов’язаних.
     «Це моя найскладніша робота», – стверджує Чжан Вей, і з ним складно не погодитися: непідйомний роман побив рекорди «Артамена» французьких письменників XVII століття Жоржа і Мадлен де Скюдері і поки що не перекладеного західними мовами роману японця Сахачі Ямаока Tokugawa Ieyasu, які прийнято згадувати як найдовші романи в історії. Так чи інакше, примітно, що продажі роману в Китаї досить обнадійливі: на сьогодні продано 500 тисяч примірників книги, а самого Чжан Вея встигли нагородити китайською літературною премією Mao Dun Literature Prize.

     1 грудня, у столичному Культурно-освітньому центрі "Майстер Клас" відбувся літературний вечір "Поезія на зиму". Протягом двох годин відомі автори намагалися своїми поезіями зігріти слухачів та зарядити їх енергією на довгу холодну зиму.
     У Культурно-освітній центр "Майстер Клас" прийшло близько 170 поціновувачів поезії. Усім пропонують зігрітись гарячим глінтвейном з паперових стаканчиків.
     Приміщення прикрашено під тематику зими і Нового року: ялинка, з якої летить штучний сніг, новорічні прикраси, камін.
     По черзі виступають Богдан-Олег Горобчук, Олександр Ірванець, Андрій Любка,  Павло Коробчук, Іван Малкович, Ірина Цілик і Дмитро Лазуткін.
     Кожен виступ глядачі супроводжують гучними оплесками.
     "Я давно не виступав перед молодіжною аудиторією. Сьогодні тут дуже вдячна публіка", - зауважив наприкінці свого виступу Іван Малкович.
     За словами одного з організаторів, координатора Літературного клубу "МАРУСЯ" Марії Придьми, на літературному вечорі хотіли налаштувати людей на затишок і позитив узимку.
     "Добра, тепла поезія розчулює людину, зігріває душу. І сьогодні, здається, у поетів це вийшло. Слухачі йдуть задоволені", - зазначила Придьма.

     Книга Сиддхартхи Мукерджі «Імператор хвороб» (The Emperor of Maladies) обійшла в списку чотири романи; робота Мукерджі була єдиним нон-фікшн-твором у шорт-листі Guardian first book award.
     Дослідження Мукерджі прийнято називати «біографією»: автор відстежив історію страшної хвороби від перших можливих зафіксованих випадків, які датуються VI століттям до нашої ери, і до сьогодні. У книзі переплетені історичні, медичні та автобіографічні факти – часто Мукерджі звертається до особистого досвіду лікаря-онколога, згадуючи історії зі свого життя і з життів своїх пацієнтів.
     У боротьбі за грошовий приз в 10 тисяч фунтів стерлінгів (близько 15 тисяч доларів) Мукерджі обійшов такі успішні романи останнього року, як «Підпорядкування» (Submission) Емі Уолдман, що розглянула проблему релігійної терпимості в Америці після 11 вересня, і «Піджін-інгліш» (Pigeon English) Стівена Кельмана, який потрапив у шорт-лист «Букера» цього року.
     Судді відзначили, що Мукерджі вдалося неймовірним чином «олюднити» рак у своїй книзі; книгу охарактеризували як вкрай «помітну і оригінальну». Як стверджує сам автор, ідея написати «Імператора хвороб» народилася у нього після спілкування з пацієнтом з саркомою в 2004 році, який попросив доктора пояснити, з чим саме йому належить боротися – причому захотів не просто почути діагноз, але отримати більш розгорнуту характеристику того, що представляють собою ракові захворювання і як давно людям доводиться з ними стикатися. У 2005 році Мукерджі спробував оформити свої думки у вигляді статті, проте зрозумів, що обсяг матеріалу занадто великий для такої малої форми. На даний момент Мукерджі встиг отримати за «Імператора хвороб» Пулітцерівську премію в області нон-фікшн, а також потрапити до списку ста найвпливовіших людей 2011 року за версією журналу Time.

     Мало хто сьогодні пам’ятає  вбивство 1951, що стало основою для роману «Хроніка оголошеної смерті» (Cronica de una muerte anunciada) Габріеля Гарсіа Маркеса, після виходу якого автор отримав  Нобелівську премію з літератури (1982). Написання цього роману на основі реальних фактів послугувало приводом для судового позову зі звинуваченням у тому, що автор незаконно привласнив життєпис іншої людини, – повідомляє The Guardian.
     Позов подав Мігель Рейєс Паленсія, який стверджував, що Маркес зобразив головного героя роману на основі його життя.
На цьому тижні, у вівторок, усі звинувачення були, нарешті, спростовані: суд  у колумбійському місті Барранкилья ухвалив, що Паленсія не має права на компенсацію. Справу проти Маркеса було роспочато в 1994 році, коли Паленсія заявив, що в 1982 році лауреат Нобелівської премії незаконно використував історію його життя як  основу для «Хроніки оголошеної смерті». Паленсія зажадав 50% від гонорару книги, у якості компенсації як співавтору.
У романі Сан-Роман одружується з Ангелою Вікаріо, красивою місцевою дівчиною, але відправляє її в сім’ю через те, що вона виявилася зовсім не незайманою. У цьому вона звинувачує Сантьяго Насара, якого згодом знаходять убитим близнюками Пабло і Педро Вікаріо. Історія написана в псевдо-журналістському стилі.
     Суд також відхилив вимогу Паленсія, який хотів бути визнаний співавтором, зазначивши, що «сотні літературних, художніх і кінематографічних творів використовували в своїй онсові факти з реального життя, які були змінені під перспективою творця…»

      У травні 2012 року в Норвегії буде видано альманах, до якого увійдуть фрагменти творів кількох сучасних українських авторів, перекладених норвезькою мовою.
      Про це під час прес-конференції повідомила директор одного з українських видавництв Анетта Антоненко.
     «Письменники частково відібрані. Туди увійдуть Жадан, Кононович, Денисенко, ще планується відібрати двох письменників. Я думаю, фрагменти і письменники будуть відібрані до кінця року», – зазначила Антоненко.
      За її словами, видання цього альманаху може трохи затягнутися, адже українська мова та література нова для Норвегії, але збірку буде видано.
      Антоненко також повідомила, що подібний альманах може бути згодом видано і у Франції.
      На тій же прес-конференції президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін повідомив, що за 20 років незалежності України влада не змогла сформувати образ незалежної, самостійної держави в свідомості європейців. Популяризацією України, її культури та сучасної літератури займаються українські книговидавці, які вирішили об’єднати свої зусилля.
     За словами Афоніна, Міністерство економічного розвитку і торгівлі відхилило проект Концепції державної програми підтримки та розвитку книговидання та популяризації читання. Документ було підготовлено видавцями спільно з Комітетом з питань телебачення і радіомовлення.

     Тернопіль-Львів-Суми-Київ… За таким маршрутом почав складатися роман, який матиме кілька десятків авторів. Ідея виникла у Тернополі, де зустрілися поет та бард Олександр Смик (тернополянин) та письменниця Галина Вдовиченко (Львів).
     Сашко запропонував: давайте усім кагалом напишемо роман в есемесках! І скинув Галині на мобілку перше речення. Галина відповіла, перевівши листування до електронної скриньки. І відправила пас із поясненнями, що відбувається, на протилежний кінець України - у місто Суми, до Євгена Положія. Женя узяв подачу і додав до спільної справи свою частку.
     Того ж дня нитку розповіді підхопила киянка Лариса Денисенко, а відтак текст із продовженням опинився на електронній скриньці Ірен Роздобудько...
     Так почав складатися текст якщо не роману, то принаймні повісті, перше речення якої було написано у День свободи, 22 листопада, а фінал має бути дописаний до кінця року. Українські письменники підхоплюють текст та, зробивши свій внесок, передають його далі у «надійні руки», розгортаючи листування двох героїв. Кожен наступний автор може обмежитись одним реченням, а може й суттєво проштовхнути сюжет далі. Написати за одного героя, або ж і за Нього і за Неї. Лариса Денисенко, скажімо, ввела у листування ще одну особу. Повна свобода дій. Гра у протилежну стать вітається, як і будь-які інші несподіванки у сюжеті та характерах героїв роману. 
     Єдина обов´язкова умова - додавати до списку учасників експерименту не лише своє ім´я, але й місто чи село, у якому живе автор. На черзі - Ужгород, Харків, Івано-Франківськ, Вінниця... Дехто з письменників живуть за кордоном, але й до них теж долетить цей «лист щастя» під робочою назвою «Дубова дупа дикобраза». Чим закінчиться роман наразі нікому невідомо.
     Хто сам захоче приєднатися - зголошуйтесь на електронку до Галини Вдовиченко ([email protected]), яка несподівано для себе опинилась у ролі регулювальника на перехресті, а Лариса Денисенко пообіцяла не залишити її там стовбичити на самоті.

     Письменниця Ірен Роздобудько працює над романом про українського спецназівця.
     "Роман називається "Той, хто не стріляв". Це буде психологічна драма молодого 30-річного чоловіка, який працює в органах охорони — спецназі. У "Беркуті", наприклад. Мусить охороняти парламент від чорнобильців, а його мама сама чорнобилька. Пишу про складні стосунки людини, яка служить владі з людьми по той бік паркану. Дуже неоднозначні вони. Багато хто йде в академію міліції з бідності, бо там забезпечують одягом і харчуванням. Дехто свідомо йде, але не розуміє, що там насправді коїться, а кого батьки змусили.
     Хочу розкрити психологію хорошої порядної людини, яка опинилася по протилежний від людей бік паркану. На Помаранчевій революції у хлопців сльози текли. Вони не всі погані, обставини так склалися. Цікаво довести його до катарсису, щоб усвідомив, що не може стріляти в свій народ. Прототипів головного героя багато. Когось конкретно назвати не можу. Книжку планую закінчити за півроку-рік", - розказала письменниця.
     2012-го вийде її нова книга "Якби".
    "У ній є все: і голодомор, і фентезі, і політика, і психологія стосунків, 80-ті роки. За жанром це психологічна проза з елементами фентезі. 3 2012 року жінка потрапляє у 80-ті й починає саму себе виховувати. Розслідує трагедію своєї родини, свого дитинства. Поспілкувавшись сама з собою, розуміє, чому вона має такий характер і життя у 2012-му", - зазначила Роздобудько.

      24 листопада в одному з читальних залів бібліотеки Могилянки відбувся літературний вечір. До Києва завітали двоє львівських поетів: Галина Крук і Юрій Кучерявий. Як одразу ж зауважила модератор зустрічі Богдана Матіяш, Юрко – не такий вже і частий гість столиці, а Галина не так уже й часто видає книжки. Тому ця зустріч – неабияка подія для киян, прекрасна нагода послухати улюблену поезію у виконанні самих авторів.
     Зустріч розпочалася бесідами про літературу, поезію, мову, культуру. Про те, що для поета при творенні важливіше: мова чи досвід культури. Погляди Галини, Юрка і Богдани досить таки різнилися, тому розмова часто набувала форми дискусії :)
     Також поети зізналися, хто для них є важливими в літературі, чиї тексти вони люблять читати, кого потребують слухати. Для Галини Крук, це – і Джон Донн, і Іван Величковський, і Євген Плужник, і Антонич, і Григорій Чубай, і Ігор Римарук.. Хоча, насправді, цей перелік – надто довгий, його важко припинити.. Юрій Кучерявий, який назвав себе “професійним книжником і фарисеєм” :), сказав, що зовсім не боїться впливів. Але є люди, з якими він хотів би говорити, є ті, кому він присвячує свої вірші.. Це – Марко Білорусець і Василь Герасим’юк, (які були присутні у залі), Олег Лишега, Юрко Прохасько..
     Розмірковували також над тим, що би змінилося у їхньому житті, якби вони припинили писати. Чи допомагає письменникам філологічна чи загалом гуманітарна освіта. Що для них важливіше у творчості: первісний задум чи сам процес писання. Щодо останнього, Галина Крук висловилася досить метафорично: для неї усе починається з одного слова, образу чи емоції. Воно виникає і муляє, ніби камінець у черевику, який ніяк не можеш вийняти. І ти живеш, робиш щось, але цей камінець не дає змоги спокійно жити, допоки не оформиш його у “тіло” вірша, нанизавши на нього різні шари, мов пласти снігу на снігову бабу :) Але іноді поміж тим “первісним камінцем у черевику” і тим, що потім виходить у вірш, минає кілька років.. У Юрка – зовсім інакше. Є щось, що стається. І тоді воно виходить. Дуже часто, як присвята, як відповідь, як щось таке, що ти хочеш кинути, відштовхнути чи простягнути. Але завжди це – активна дія.
     А потім читалися вірші.. Їхнє звучання у виконанні авторів страшенно суголосне із самими текстами. І тут хочеться посперечатися із Галиною Крук, яка писала, що поети не мають статі :) Мають! Якщо Ви досі незгідні – вслухайтеся: у зміст, риму і ритм. Як на мене, чітко чути: де – жіноче, а де – чоловіче начало :)

     Днями Україну відвідав директор Ляйпцизького книжкового ярмарку Олівер Цілле. Під час візиту він зустрівся із президентом Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ Святославом Померанцевим та обговорив деталі майбутньої співпраці.
     За словами прес-служби фестивалю, у ході бесіди Цілле запропонував MERIDIAN CZERNOWITZ представити фестиваль і його видання на Ляйпцизькому книжковому ярмарку 15-18 березня наступного року. Команда фестивалю активно пропагуватиме українську поезію не лише через свої книжкові проекти, а також завдяки участі вітчизняних митців у літературних зустрічах на ярмарку.
     Святослав Померанцев запропонував закордонним колегам організувати "Leipziger mini-Buchmesse in Czernowitz" під час третього фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ. До цього проекту планується залучити 4-5 видавництв з німецькомовних країн, які спеціалізуються на публікуванні українських авторів у перекладі на німецьку, і 3-4 українських, які видають німецькомовних поетів українською.
     За словами президента MERIDIAN CZERNOWITZ Святослава Померанцева, подібна співпраця є вкрай важливою для обох сторін. Вона дозволить активно використовувати інтелектуальні та інформаційні ресурси обох партнерів для просування сучасної української літератури не лише на батьківщині, але й за кордоном.
     "Одна зі стратегічних цілей фестивалю – стати стартовим майданчиком для просування молодих українських поетів у Європі. Фестиваль забезпечить зустрічі німецькомовних видавництв, які спеціалізуються на виданні українських авторів, з молодими цікавими поетами", - зазначив Померанцев.