Сучасна українська поезія

Бог у стіні

Біль народження. Не пологів, а саме народження. З цього починається її поезія. Як і має бути: з початку. Головна дійова особа (чи то героїня, вона, воно) цієї поезії прийшла на цю планету (у єдино можливий, принаймні відомий, спосіб - народитися), аби пізнати її та її мешканців – з усім, що їм властиве. Тому вона трохи втомлено, трохи розгублено стоїть, як пінонароджена, серед газетного шмаття – невідомо, якого часу ті рештки газет, якою мовою написані і про що, проповзаючи-тремтячи перед очима, мов ланцюжки ДНК, розповідають

Гірчиця. Наївні поезії

Збірка особистих віршів, ритмічних та римованих, що не містить жодного верлібру і жодного неживого тексту - натомість трошки гумору, гіркоти, відстороненості, жалю, ніжності, живих нелітературних слів та ненормативної лексики.Автор супровідного слова до текстів - Ю. Андрухович. Оформлення - Гриця Ерде

Пісні для мертвого півня

Юрій Андрухович (1960) – поет. Патріарх Бу-Ба-Бу (скорочення від „бубон – барабан – бутафорія”) - музичної групи, що її він уперше створив разом з Ігорем Небораком та Сашком Іздриком. Співвидавець часописів „Четвер-Імперія” та „Перевал 76”. Автор романів „Реінкарнація” (1992), „Москвіяна” (1993), „Переверзії” (1996) та „Володар перстенів” (2003), а також есеїстичної книжки „Тринадцять ритуалів на місцевості” (2000). „Пісні для мертвого півня” – перша книжка поета.

Екзотичні птахи і рослини з додатком "Індія"

Вірші, вміщені під цією обкладинкою, виникали упродовж доброго десятка років і знаменували собою не завжди поступове та плавне поринання ідеалістичного юнака в досвіди, маски і тексти, в мову, в усе на світі, включно з любов'ю. Між «Піснею мандрівного спудея» чи «Казкарем» (обидва — 1980) і останнім на сьогодні циклом «Індія» (1990) лежить страшенно велика відстань довжиною в молодість. Усе це пережите і прожите. Тому ця книжка, можливо, є шлях. Чи цей шлях завершений?
Жоден шлях завершеним не буває. Даруйте нагадування.

Кохання і війна

Їхня книга наповнена безліччю фантастичних речей і предметів, які ні з чим не можна сплутати і які просто зобов'язані були тут з'явитися, тому що простір був би неповний без цих численних сходів, віконниць, фонтанів, русел, яблук, снігів, лез, взагалі любові, любові до тексту і, що найголовніше, - любові до життя.
Сергій Жадан

Ми і Вона

...Кожна антологія є випробуванням: для її авторів, для її упорядників... І навіть для читачів. І для її нечитачів вона також є випробуванням, іспитом для свого і наступних простору й часу. При цьому два головні ризики будь-якої антології - це вихоплювання з контексту, але водночас і контекстотворення...

Нашим контекстом є Львів, час - теперішній, світ - післямодерний. Нашим текстом є наші тексти, написані дуже по-різному і водночас - дуже невипадково... Але сама ця антологія виникла спонтанно. Нас у цій книзі одинадцять - саме одинадцять, одинадцять при сутностей.

Вірші на розі

Читаючи Вольвача, відчуваєш: це – саме той поет, якого так не вистачало нашій літературі. Таке відчуття буває тільки при зустрічі зі справді яскравою творчою особистістю. Вольвач – виразний і сильний поетичний характер, наподив динамічна стилістика і домежно демократичний словник. Не випадково ж його відразу вирізнив із-поміж усіх дебютантів і поставив на особливе місце Микола Вінграновський. Саме за образною дефініцією Вінграновського можна сказати так: Вольвач – "поет без хімії".

На видих і на вдих

«Жінка – це безмежність», – говорив видатний японський письменник Ясунарі Кавабата.
Вірші Юлії-Ванди Мусаковської саме такі – багатогранні й багатошарові, чуттєві й іронічні, стихійна та віртуозна гра слів, думок і почуттів. Дебютна збірка авторки – відверта спроба відкрити читачеві світ і жінку, якими він їх ще не бачив, зламати стереотипи. На видих – зібратися з духом, на вдих – почати оповідь.

Абстиненція

Вірші Олега Романенка про любов і життя. Він пише іронічно, місцями меланхолійно, а інколи — лірично. Ліричний суб’єкт ходить по землі, вдихає випари міста, думає, спить, згадує, знову ходить. У нього лишається незрима насолода від спостерігання за світом, у нього жевріє надія на цей величезний і перенасичений світ, хоч який він грандіозний, він не зможе обійтися без такої “маленької сумної людини”, як він.

Дві тонни : Антологія поезії двотисячників

У що вилився кількасотрічний розвиток української поезії? А ось у цю книжку! У ній представники наймолодшого покоління поетів - двотисячники - утворюють собою 2000 кілограмів (себто 2 тонни) найкращої, найбільш яскравої та оригінальної поетичної субстанції України.