перської

Гулістан

«Ґулістан» («Трояндовий сад», 1258) — вершинний твір перського поета Сааді Ширазі (1210–1291). Написаний у формі повчальних та захопливих оповідок, доповнених поетичними афоризмами, він увійшов до золотого фонду не лише перської, а й світової літератури. Понад сім століть «Ґулістан» правив за основний навчальний посібник з перської мови та літератури не лише в іранських школах, а й у тих країнах, де була поширена перська мова та споріднені їй таджицька й фарсі-кабулі. Книга переписувалася й поширювалась у неймовірній кількості в Ірані, Середній Азії, Туреччині, Єгипті, Індії та інших країнах.

Семеро печерників

«Семеро печерників» Дакіянуса — мусульманський варіант християнської легенди про «сімох сплячих отроків ефеських», поширеної на Близькому Сході до утвердження ісламу. Сімом печерникам повністю присвячена 18-та сура Корану «Асхаб аль-Кагф» («Друзі печери», або ж «Товариші-печерники»), де епізодично викладена їхня історія. Християнська легенда, освячена Кораном, набула великої популярності в усьому мусульманському світі. Існує багато переказів у народній літературі, які в дусі розповідної традиції коментують коранічне оповідання.

Весняний сад

Книга притч «Весняний сад» («Багаристан») — видатний твір класика перської літератури Абдаррахмана Джамі (1414 — 1492), який по праву вважають вершиною його творчості. Написаний наприкінці життя в простій і разом з тим захопливій формі, «Весняний сад» адресований широкій читацькій аудиторії, але передусім це моральні настанови юнацтву. Рівно 525 років відділяють нас від того часу, коли Абдаррахман Джамі написав «Весняний сад», проте він і сьогодні не втратив своєї свіжості та привабливості.

Бахтіяр-наме

«Бахтіяр-наме» («Повість про Бахтіяра»), відома також під назвою «Повість про десятьох візирів», — твір, широко відомий на Сході. Час його написання вчені впевнено відносять до ХІ–ХІІ століття. Різноманітні списки «Бахтіяр-наме» зберігаються в більшості рукописних сховищ світу. Відомі, крім численних перських, також арабські, уйгурські та малайські версії цього твору. Арабська версія дійшла до нас у складі казок «Тисячі й однієї ночі».

Зібрання історій

Садідеддін Мохаммед Ауфі Бухараї (1172— 1233) відомий як автор найстарішої антології перських поетів «Серцевина серцевин», яка зберігає значення єдиного джерела з творчості поетів домонгольського періоду. Перу Ауфі належить також не менш цінна літературна пам'ятка «Зібрання історій та світочі переказів», у якій скомпоновані оповідання історичного, культурного та літературного характеру. «Зібрання історій» справедливо називають антологією історичних та літературних оповідань, оскільки в ній зібрано 2113 різноманітних творів. Ауфі належить до числа персомовних письменників Індії.

Витончені жарти

До книги «Витончені жарти» ввійшли вибрані твори знаменитого перського сатирика й гумориста Убейда Закані (XIV ст.). Це, зокрема, хрестоматійна казка «Миші й кіт» та «Трактат на розвагу серця» — збірка класичних жартів, писаних арабською й перською мовами. До книги ввійшли й інші маловідомі твори письменника, перекладені українською мовою вперше.

Анекдоти про Муллу Насреддіна (кишенькова)

Книгу «Анекдоти про Муллу Насреддіна» — збірку фольклорних та авторських творів персомовних країн, яку переклав та упорядкував сходознавець Роман Гамада, відзначено першою премією Конкурсу україністики Фонду Воляників-Швабінських, що проводився Фундацією Українського вільного університету в Нью-Йорку.

Іранські народні казки

До книги ввійшли сорок найпопулярніших іранських народних казок. Їхні герої — благородні й відважні юнаки, які не зупиняються перед жодними небезпеками, а також незвичайно люблячі й самовіддані красуні («Камінь терпіння», «Ох», «Син дроворуба і чарівник»). В іранських казках добро завж­ди перемагає зло («Місяцечола», «Квітуча троянда»), а велике кохання долає саму смерть («Птах-буревій», «Гранатова дівчина»). В багатьох казках, як чарівних, жартівливих, так і в казках про тварин, читач з приємністю впізнає персонажів, знайомих з дитинства.

Захоплюючі розповіді

«Захоплюючі розповіді» Алі Сафі належать до найпопулярніших творів перської літератури. Вже понад чотириста років цю книгу читають у країнах, де поширена перська мова та близькі їй таджицька і фарсі-кабулі: в Ірані, Афганістані, Таджикистані, окремих районах Узбекистану, Пакистану та Індії. Остаточна її редакція була завершена письменником у 1533 році. Назва книги «Латаїф ат-таваїф» («Жартівливі оповідки про людей різних верств») якнайповніше відображає її зміст — у ній письменник зібрав усе найцікавіше і найкраще із арабської та перської класичної літератури.

Весела книга

«Весела книга» Алі Сафі належить до найпопулярніших творів перської літератури. Остаточна її редакція була завершена письменником у 1533 році. Назва книги «Латаїф ат-таваїф» («Жартівливі оповіді про різних людей») якнайповніше відображає її зміст – у ній письменник зібрав усе найкраще і найцікавіше із арабської та перської класичної літератури. «Веселу книгу» можна справедливо назвати антологією перського гумору – дотепного, лагідного і повчального. Видання адресоване читачам середнього та старшого шкільного віку. З перської переклав Роман Гамада.