українська

Любий друг

Гі де Мопассан (1850-1893) - видатний французький письменник, новеліст, публіцист. У своїй творчості послідовник реалізму осмислює вічні філософські питання про сенс людського життя, недолугість суспільної ієрархії, хисткі межі між справжнім та фальшивим у людині, ціну честі і безчестя. У романі «Любий друг» (1885) письменник не без іронії та сарказму змальовує сцени життя сильних світу сього. Головний герой Жорж Дюруа понад усе прагне розбагатіти, тож шукає товариства впливових людей - і йому вдається.

Незвичайні пригоди бурсаків

Під псевдонімом В. Таль сховався письменник Віталій Товстоніс (1883-1936). Його захоплива пригодницька повість «Незвичайні пригоди бурсаків», яка востаннє видавалася у 1929 році, сягає у козацькі часи, а саме у рік зруйнування Січі - 1775. Двоє бурсаків тікають з бурси на Січ і дорогою переживають безліч пригод. Зокрема допомагають селянам підняти повстання проти поміщицьких утисків, проявивши себе справжніми козаками.

Чорна рада

“Чорна рада” Пантелеймона Куліша (1819—1897), за словами І. Франка, — “найліпша історична повість в нашій літературі”. Головна сюжетна лінія — боротьба за гетьманську булаву між Я. Сомком та І. Брюховецьким після смерті Богдана Хмельницького. Автор із симпатією змальовує козаків, їхній побут, звичаї, кращі традиції запорозького козацтва. Запорозька Січ постає в романі як перша демократична республіка. Разом з тим П. Куліш показує суперечності між різними верствами населення, наслідком яких і стала “чорна рада”. Роман бентежить, захоплює, змушує хвилюватися за героїв і долю всієї країни.

Троє на бумелі

“Троє на бумелі” — повість, що стала логічним продовженням найпопулярнішого твору відомого англійського письменника Джерома К. Джерома (1859—1927) “Троє в човні (не кажучи про пса!)”. На відміну від попередньої книги, де автор з гумором зображає співвітчизників, тут предметом уваги стали мешканці Німеччини. Герої подорожують цією країною, потрапляючи в кумедні ситуації, і спостерігають за життям німців, звиклих у всьому підтримувати порядок. Тож перед нами постають неймовірно самобутні, дотепні та яскраві картини з життя німецьких містян і селян.

Роксоляна

Серед творів про Роксолану досі найкращим вважають повість Осипа Назарука “Роксоляна” (1930). Книга насичена драматичним історичним колоритом, романтикою мужності та пригод, любовних очікувань і хви­лювань, гумором, народними піснями, глибиною релігійних і материнських почуттів, цікавими філософ­ськими міркуваннями. Вивчення джерельних матеріалів з історії Туреччини, літератури й етнографії України дало можливість автору з великою майстерністю відтворити епоху і психологічно правдиво змалювати образи головних героїв повісті.

Острів скарбів

Роберт Льюїс Стівенсон (1850—1894) — знаменитий англійський письменник шотландського походження, представник неоромантизму, перлиною творчості якого є роман “Острів скарбів”.
Автор майстерно доводить, що небезпеки безлюдного острова, підступність жадібних піратів
і таємничі скарби — це саме те, що потрібно юному мрійникові для найзахопливішої подорожі у житті. А прихильність багатьох поколінь читачів, яка зробила цю книгу класикою світової літератури, тільки підтверджує вдалість такого рецепту пригод.

Місто

Головний герой роману “Місто” Валер’яна Підмогильного (1901—1937) Степан Радченко приїздить до міста, щоб отримати освіту і повернутися у село. Проте, незважаючи на заслуги перед революцією, його тут ніхто не чекає, і він змушений підкоритися порядкам і законам міста. Хлопець наполегливо працює, вчиться і з часом стає відомим письменником. Така зовнішня сторона еволюції героя. Внутрішня еволюція Степана відбувається надзвичайно драматично і суперечливо. Письменник показує її через зміну його стосунків із жінками. Жінки — це своєрідний центр його духовного життя, джерело творчого натхнення.

Рідна мова

Мовознані твори автора, взяті до цеї книги, в Україні ніколи (за винятком першого) не друкувалися. Вперше окремі їх фрагменти появилися во світ у Варшаві на сторінках щомісячника “Рідна мова”. Наскрізна, одинайна ідея всіх їі текстів є гасло, яке народилося на чужині в результаті болісного споглядання за тривожними процесами, що посилювалися з кінця 20-х років XX століття: на теренах радянської України — русифікація, у самій діаспорі — асиміляція українців. Гасло це - “Для одного народу - одна літературна мова, один правопис”. Воно є особиво актуальне для сегочасої України.

Історія української літературної мови

Одина з етапних праць мовознавара, яку в радянські часи вважали особиво крамольною. З історійного погляду, доступо і перекониво автор показав ту справді теренисту путь, якою пройшла українська мова попри заборони й омежи. Дослідив феномен незнищенності її як «души нації», «найціннішого скарбу» народу. В одиночас автор з'ясовує, яких негожих наслідків задали творенню літературної мови репресії царської Росії та політика більшовицького терору в 20-30 літах 20 століта.

Марія

Головна героїня повісті — звичайна сільська жінка. Але в центрі уваги Уласа Самчука не сільський побут, а багатоманітність і повнота життя української людини, висока моральність, благородство, шляхетність, працелюбство, інші чесноти, які таїло в собі українське село. Доля Марії — яскраве свідчення згубності нав’язаного колекти­візацією способу життя, втрати Україною свободи. Щирість і розважливий стиль оповіді дають можливість читачеві не тільки збагнути розумом, але й відчути серцем трагічність голодомору, беззахисність людини перед цим злом.