Тарас Прохасько зазначає:
«Велич і смирення митрополита Андрея Шептицького найповніше виражається в його посланні «Як будувати рідну хату?»
Велич – бо годі знайти прозорішу візію найпростішого вирішення складної й заплутаної української проблеми.
Смирення – бо ніхто краще від Митрополита не розумів, наскільки важко робити найлегші речі разом і впродовж тривалого часу.
Історики можуть аналізувати, чому проект Шептицького не вдалося втілити 70 років тому.
Параісторики можуть уявляти собі, якою була б рідна хата тепер, якби послання стало програмою дії 70, 20 років тому.
Усі інтелектуали можуть запевняти, що – поки не пізно – слід прислухатися до слів Митрополита хоч тепер, негайно.
Але велич і смирення Андрея Шептицького полягає ще й у тому, що стосовно його візії нечинними є такі поняття, як «запізно» чи «передчасно». Те, що він сказав, відбудеться саме тоді, коли буде вчасно».
|