Торішній сніг

П’ять портретів і водночас розділів книги – «Касандра», «Мати», «Батько», «Сестра», «Штраусерль» – шкіцуються як партитура розвитку Я-оповідача й переплетення історико-соціальних стосунків двадцятих років у Чернівцях з власною екзистенцією та парадигматично розбіжними для цього часового відтинку характерами. Стиль рівний і образний, мова лірична, в деяких місцях метафорична, як у фактичному, так і в онтологічному сенсі, а тематика буковинсько-ностальгійна. Реццорі окреслює світи, які частково закільцьовані в собі й стоять один до одного в опозиції, котрі однак надалі взаємно доповнюються й зливаються в загальну картину чернівецького мікрокосму.