Татуювальник Аушвіца


зарубіжна проза Художня література
Автор: Гізер Морріс
Видавництво: #книголав
ISBN: 9786177563500
Рік видання: 2018р.
Мова видання: українська
Перекладач: Ольга Захарченко
10
Рейтинг: 10 (1 голос)
Ваш голос: Ні
додати оголошення
додати рецензію

Дебютний роман австралійської письменниці Гізер Морріс про силу кохання, віри й внутрішнього спротиву, завдяки яким можна пройти крізь найтяжчі випробування. Книжку написано на основі реальних подій. У 1942 році у концентраційному таборі «Аушвіц» зустріли одне одного Лалі Соколов та Гіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя. Їхню історію кохання записала Гізер Морріс зі слів самого Лалі, з яким авторка випадково познайомилася 2003 року. Ця зустріч змінила долі обох. Відчуваючи до Гізер довіру, літній чоловік наважився розповісти їй найпотаємніші подробиці свого життя під час Голокосту. Спочатку Гізер написала історію Лалі у формі сценарію, який був високо поцінований на міжнародних конкурсах, а згодом перетворила його на свій дебютний роман «Татуювальник Аушвіцу».

Серія книжок
  • Kelt Сбт, 05/01/2019 - 22:52

    Книжка, безперечно, варта уваги.
    Насамперед - завдяки ретельній роботі перекладачки і редакторів: на 240 сторінок трапилося лише декілька коректорських хиб. Редколектив навіть розрізняє і правильно вживає поняття "посмішка" й "усмішка", а це вже, я вам скажу, не абищо.
    Окрім того притягує й сама історія. Жива, динамічна, болісна. Хіба трохи впадає у вічі те, що її написано не безпосереднім учасником подій, а сформовано письменницею зі слів героя. Деколи з'являються моменти, які він, ймовірно, не договорив, а Морріс не змогла сама розібратися. Як от, наприклад,
    на с. 33: в'язнів заганяють у якийсь автобус із забитими вікнами, після чого охоронець "відчиняє маленький лючок у даху і перевертає каністру". Далі автобус здригається, чути крики, а потім солдати відкривають двері і "звідти, мов каменюки, випадають мерці". Питання – що було в каністрі? Бензин? Людей спалили? Тоді про це не договорено (та й однієї каністри на таку кількість в'язнів було би недостатньо). Отруїли? Ще сумнівніше (ну бо не газ же був у каністрі).
    Або не на 100% зрозуміло, чому героя взяли на такий привілейований пост - татуювальника. "Бо знав багато мов" - читаємо у тексті. А для чого знати мови тому, хто шкрябає цифри, втупившись у руку колеги по нещастю?
    Однак підкреслю - ці авторські дрібнички аж ніяк не псують враження про книжку загалом.

Ім'я
Зображення користувача Kelt.
Kelt
Ім'я
Зображення користувача Kelt.
Kelt