Художня література | ||
Автор: Лізелотта Вельскопф-Генріх Видавництво: Радянський письменник Рік видання: 1972р. Мова видання: українська Перекладено з: німецької Перекладачі: Євгенія Радзієвська, Іван Соболь |
||
додати оголошення | ||
додати рецензію | ||
У боротьбі проти індійців та їх волелюбних прагнень колонізатори не гребували послугами провокаторів з індійців. У такій ролі в романі «Сини Великої Ведмедиці» зображений поліцай Шонка і ще в більшій мірі — чаклун Гавандшіта. Гавандшіта спочатку мав репутацію противника колонізаторів, а далі, підкуплений Червоним Лисом, став провокатором і ворогом Токай-іхто. Але марні були надії Червоного Лиса на авторитет Гавандшіти серед забобонних людей: свідоміша від стариків молодь, керована вождем Токай-іхто, викрила махінації чаклуна й зовсім ізолювала його; він змушений був сам себе спалити. У романі зображені різні типи колонізаторів. Якщо Фред Кларк — спритний шахрай і бандит, то лейтенант Роуч — користолюбивий кар’єрист. Заради кар’єри дискредитує майора Сміта в очах представників військової влади, хоча не так давно мріяв одружитись з його дочкою Кет. Жорстокий колонізатор змальований в образі полковника Джекмана, своєрідного дипломата в переговорах з індійцями, здатного блискавично міняти тон дипломата на тон ката і поневолювача. В особі майора Сміта зображений сумлінний виконавець урядових наказів. Він не здатний на підступні й лицемірні вчинки, як його начальник Джекман. Він морально вищий від своїх колег, але це мало впливає на адміністрацію колонізаторів. Залишаються в пам’яті читача образи молоді, що самовіддано підтримує свого вождя Токай-іхто, вірить у свої сили в боротьбі з ворогами, з надією дивиться в майбутнє. |
||