Полювання на тишу

Найцікавіше у цій збірці, певне те, як в ній все сходиться-перетинається-перегукується. Симетрично, точно, вивірено. Але не в тому розумінні, що застигло чи передбачувано. А в тому, як у природі: з її колообігами та взаємозалежностями — непомітними, але відніми щось, і все зникне. Це те, що бачиш із певної відстані, коли помічаєш, що все складається. І незрозуміло «чи то дракон всередині нас // чи то ми верхи на нім».