Альтернативна історія Антиутопія Наукова фантастика | ||
Автор: Філіп Дік Видавництво: Komubook ISBN: 9786177438020 Рік видання: 2017р. Мова видання: українська Перекладено з: англійської Перекладач: Ірина Серебрякова |
||
додати оголошення | ||
додати рецензію | ||
Один із найвідоміших творів Філіпа Діка, роман “Людина у високому замку” (1963) занурює читача у страхітливий альтернативний світ, дуже схожий на наш власний, проте з однією важливою моторошною відмінністю – це світ, де союзники зазнали поразки у Другій світовій війні. У цій кошмарній антиутопії нацисти захопили Нью-Йорк, японці контролюють Каліфорнію та все західне узбережжя колишніх Сполучених штатів, а африканський континент піддано жахливим експериментам і практично стерто з лиця землі. У нейтральній буферній зоні, яка ділить нові конкуруючі наддержави, живе автор підпільного бестселера, знаний як “людина у високому замку”. Його книга пропонує нове бачення реальності – альтернативу світової історії, в якій держави Осі таки було переможено, даруючи надію для мільйонів зневірених. Але який із двох різновидів “реальності” справжній? І чи не є світ, описаний у цій книжці, просто одним із багатьох можливих? “Людина у високому замку” – це класичний Діківський роман, що ставить під сумнів наші найзасадничіші уявлення про світ, який ми називаємо своїм. |
||
ЛУВЗ - книжка, яку дуже хвалять і літкритики, і читачі, при цьому заявляючи, що перехвалити її неможливо. Я не пробуватиму спростувати чи підтвердити їхню позицію, бо заходитиму геть з іншого боку - посягатиму на святе і лаятиму великого Діка.
Як же трапилося так, що антиутопія одного зі світових класиків фантастики не удостоїлася ще одного "вау" до скарбнички читацького схвалення?
Дуже просто.
Зачепивши таку потужну тему, як перемога Третього рейху і Японії у Другій світовій, Дік борсається на мілині, дуже слабо промальовуючи характери й образи персонажів, кволо описуючи розмах розвитку імперій (впарюючи стандартні для фантастів теми про колонії на Марсі, стрибок ракетної промисловості і тд). Про заявлену в анотації Африку, яку "піддано жахливим експериментам", автор згадує теж вкрай побіжно. Натомість текст рясніє квазіфілософією, побудованою на "Книзі змін" - І цзин, залишаючи дікоманам, діколюбам і діковипадковокупам, на думку критиків, підґрунтя для роздумів. Коротше, стандартна фішка, коли із авторським бла-бла-бла читачі повинні розібратися самостійно й наділити їх якимось сенсом.
Тож якщо ви раптом поведетеся на позначку "антиутопія", майте на увазі - із Орвеллом, Замятіним чи навіть Боє, Дік, як на мене, конкурує дуже слабо.