Лоранґа

Відома шведська письменниця Барбру Ліндґрен пише чудові книжки для дітей та дорослих. Її твори перекладено багатьма мовами світу. Повістю «Лоранґа, Масарин і Д’Артаньян» вона вперше приходить в Україну.
У цій книжці йдеться про кумедну родину, що живе геть не так, як усі нормальні люди. У них на хуторі немає котів і собак, зате є тигри у хліві. А ще є своя жирафа, яка возить їх у крамницю, де вони без грошей купують сосиски. І, звичайно ж, є басейн. От лиш не там, де заведено мати басейни, а в гаражі. До того ж у тому басейні плавають щуки.
Очевидно, вся ця родина живе не так, як заведено жити. Та нічого не вдієш – герої книжки вибирають лише те, що їм подобається. Їх не обходить, що хтось із нас про них подумає.
«Мене щоразу шокують ці химерні небилиці. Ні Лоранґа, ні Масарин, ні Д’Артаньян не кажуть жодного розумного слова, але без них я не уявляю свого життя», – писала про цю книжку найвідоміша шведська письменниця Астрід Ліндґрен.
Знаменно, що серед багатьох нагород, якими відзначено творчість Барбру Ліндґрен, дві нагороди пов’язані з іме¬нем Астрід ЛІНДҐРЕН – видавнича премія Астрід Ліндґрен (1973) та премія пам’яті Астрід Ліндґрен (2014).
Такого тата, як Ліндґрен, ви, звісно, ніколи не бачили. У ньо¬го неймовірно безтурботне життя: він не ходить на роботу! І знаєте чому? Бо не хоче гайнувати свої найкращі літа! Йому більше подобається слухати попсову музику і під неї співати.
На хуторі з ним живе його батько – дідусь Д’Артаньян. Але й він поводиться геть не так, як поводяться звичайні дідусі. Час од часу цей Д’Артаньян когось із себе вдає – то слюсаря-сантехніка, то маляра, то лікаря, то індіанця на ім’я Оленяче Копито...
Звісно, є тут і син Лоранґи – опецькуватий хлопчик Масарин, який замість того, щоб учитися в школі, наминає булочки і любить багато спати.
У цій книжці є ще чимало героїв, які вас, любі читачі, не раз дивуватимуть і смішитимуть. Може, ви їм і не повірите, але навряд чи скажете, що так не буває...