В Поторочі чорні очі… (Наталя Марченко)

     Книжечка Анатолія Григорука «В Поторочі чорні очі…», дуже ошатно видрукувана знаним тернопільським видавництвом «Навчальна книга – Богдан» у 2010 р., радує насамперед соковитою добірною мовою, що непомітно бере владу над читачем і стає йому рідною стихією. Виразні барвисті малюнки Світлани Бялас художньо доповнюють і підтримують чарівну «гру слова», затіяну з маленькими читачами автором.
      Вміщені до книжки віршовані загадки легко запам‘ятовуються та побудовані на основі впізнаваних, але «охимерених» описів звичних предметів. Одні з них ніби вийшли з дитячих «страшилок», де між «страшенно страшним» і «страшенно смішним» немає межі («Порохотяг», «Колун і пилка»), інші — схожі до традиційних віршованих загадок, але кожна — художньо завершена мініатюра зі своїм героєм і сюжетом.
Щодо лічилок, то хіба що «Королівський торт», «У човні» та «Йди усіх шукати» можуть бути використані в грі. Натомість, «Наша хата», «Нещасливе» число» та інші цілком придадуться, аби зробити цікавішим рахунок чи для вправлянь на логіку.
     Серед швидкомовок є як дуже вдалі (скажімо, «Птиця перепелиця…», «Висохло на сонці сіно…» та ін.), так і переобтяжені щодо ритму («Дрімала ворона…», «Сорока сорок років…») чи словоформ («Зайчисько ані на часиночку…»). Та кожна, попри навчаючу складову, являє собою повноцінну художню мініатюру, має власний настрій та яскравий ключовий образ.
     Окремої розмови заслуговують вірші-переплутанки, котрі пропонують читачеві «виправити» автора. На перший погляд проста, ця весела гра не лише впевнює малюків у власних силах і знаннях, а й привчає уважно читати текст, сприймати як належне живу гру мови, дає змогу відчути смак «вигравання» зі словом.
Книжечка «В Поторочі чорні очі…», попри дрібні недоліки, стане справжньою знахідкою для вихователів, учителів молодших класів, логопедів і будь-кого, хто переймається, аби українські діти мали власні веселі та доладні швидкомовки та інші «навчаючі» віршики.

Наталя Марченко