Справжній блокбастер ваших уявлень про війну

Мабуть, те, що книжку писав учасник подій, було і складно, і легко. Легко, бо все це він бачив на власні очі. Важко - бо спробуй не скотитися в пафос, коли пишеш про те, що пережив.

Особливо, якщо ситуація не така, як у нас, коли наче ніхто й війни не оголошував. У них там все було ясно: Сербія напала й хотіла приневолити назад Боснію, Словенію і Хорватію.

Село було порожнє, як мертва душа, така мертва, що ми своєю присутністю вже не могли її оживити

Чому дехто може бачити війну тверезо, а комусь вдається бачити тільки чорне й біле? Таємниця. У Жмирича немає тільки чорного або тільки білого. Вояки, що боронять свою землю, такі самі, як ті, які напали. Усі скоюють як злочини, так і геройські вчинки. Може, вони навіть не розрізняють у цей час, погане вони роблять чи хороше. Мені розповідали наші хлопці, що війна все затирає, розмиває. В окопі дуже складно визнати, що ти зараз можеш бути неправим.

Восновному на війні всі вважають, що вони праві, а ворог неправий. А в цьому романі Жмирич нікого не оцінює, нікого не засуджує. Ну, хіба що тих, хто війну розв'язав і мав з неї користь, хто торгує з ворогом, посилаючи своїх солдатів на смерть, хто розпалив ненависть, дірвавшись на її хвилі до влади.

Чи варто цю книжку читати? Я сказав би більше: варто читати всім без виключення, бо в ній знаходиться стільки болючої правди, скільки справжнього бруду війни, що багатьох це може протверезити.

Книжка робить нереально сильне враження. Раджу прочитати обов'язково. І окремо хочеться сказати, що дуже хороша мова, немає помилок, які часто бувають у новій літературі. Я читав і крім сильного враження від змісту отримував задоволення від мови. Сильна книжка, яка прийшла до нас у потрібний час.