Скетчі плинного життя

     Вже з перших рядків, прочитаних Лілією, у мене виникла асоціація із скетчами. Ніби художник прямує вулицями міста, зупиняється, і в своєму блокнотику швиденько робить накиди для майбутньої картини. Ось старий напіврозвалений будинок. Через велике вікно видно лекцію, яку читає університетський професор. Там іде закохана парочка. Важко малювати на ходу, листочки перелистуються не по порядку, а тому це все перемішується, і перетворюється на психоделічну мангу в стилі раннього Осії Мамору. Потім, прочитавши уже всю збірку, моє враження трохи змінилось - це не скетчі, а швидше гравюри, знову-таки японські, в стилі "укійо-е". Прості, позбавлені художньої достовірності та фотографічної точності, але в них схоплений той дух плинного життя, який поселяється в кожному людському селищі.
     Але не тільки картини життя відображають ці оповідання. В них відображаються і книги, які читала авторка. Там згадується Кастанеда, тут пролітає щось із Германа Гессе. Десь видні нотки з кінговських "Сердець в Атлантиді", а десь і з борхесовських новел. Ніби дійсно гортаєш класичні гравюри епохи Мейдзі, і в куточку ієрогліфами написано кілька слів, цитата з книги, або коротесеньке хайку.
     Можна окремо довго розбирати кожну новелу. Зупинюсь на двох - їх Лілія прочитала на презентації.
     "Янгол" назвати оповіданням складно. Це швидше просто начерк, мініатюра. Так, ніби просто накреслили контур, та так і залишили на майбутнє. Коли її читала авторка, мені здалось, що це вступ до якогось дуже світлого і красивого оповідання, схожого чи то на "Місто янголів" чи то на "Небо на Берліном". Я думаю, що саме з цього, найменшого твору в збірці, може вийти красива містично-романтична притча.
     "І загинув світ", на мою думку, найбільш глибокий твір із як мінімум трьома ремінісценціями. Тут і нотки з "We Can Remember It For You Wholesale" Філіпа Діка, який любив гратись із зміщеними реальностями, міняючи місцями віртуальність та життя. І пронизлива "Маріана" Фріца Лейбера. І звичайно ж "Дівчина, яку підключили" Джеймса Тіптрі-молодшого. Останнього, либонь, в цьому оповіданні найбільше. Що й не дивно, адже під цим псевдонімом ховалась Аліса Шелдон, одна із найбільш оригінальних американських письменниць-фантастів. Можливо, саме в цьому стилі і варто далі працювати Лілії, на мою скромну думку. Воно того варте ))
     А сама книжка варта того, щоб її купили.