Салат грецький

     Доброго дня усім книгоманіякам. Я навіть не побоюсь цього слова – ясас (чи як там воно по-грецьки)), оскільки зараз йтиметься про книжку автора саме з цієї країни. Отже, «Вуйко Петро і проблема Гольдбаха» (хоча в самого Гольдбаха, насправді, жодних проблем не було; то він їх створив для наступних поколінь шоколадерів математиків). Належить згаданий бук до серії видань АСТ, якими забиті чи не усі книгарні і які продають за акційними цінами – 13 гривень (хоча «продають» – надто гучно сказано, оскільки більшість із них просто роками пролежують на полицях і створюють парк атракціонів для пилових кліщів). Зізнаюся – з усього, що я прочитав із цього книгоряду, «Вуйко Петро і проблема Гольдбаха» – зе бест.

     Доксіадіс цікавий тим, що зумів віднайти точки перетину математики і літератури (ні, він не був першим на цьому поприщі, але йому то вдалося чи не найкраще). Книги Апостолоса Доксіадіса – це симбіоз художньої прози і математичних теорій, це спроба подолати прірву між математикою й іншими формами культури. Наразі особисто мені окрім «Вуйка...» більше не траплялося його доробків, але якщо десь би уздрів, – обов’язково придбав би.

     Соу, перейдімо ближче до самого сабжу. «Вуйко Петро і проблема Гольдбаха» – це книга про математику, але математику доступну для людей, віддалених від неї; це книга про недоказанне, але таке, яке можна доказати; це книга про нескінченність, але сама вона закінчується за півтори-дві години. Сюжет занурює читача у світ чисел, припіднімає завісу над пристрастями наукового світу, над відчуженням людини від усього, що її оточує, і, насамперед, від власного "я" заради ефемерної ідеї. Роман Доксіадіса здобув оберемок літпремій і отримав позитивні відгуки у багатьох країнах світу.

    Наостанок скажу, що 2002 року компанія «Faber and Faber» запропонувала мільйон доларів США тому, хто доведе теорему Гольдбаха, але, як то кажуть, віз і досі там =)

Павло Лозинський