Наша пропаганда

     Агітпроп у дитячій літературі – як до нього ставитися? Чи радіти його появі, чи обурюватися формуванню у дітей стереотипів? Пригадуються численні книги про піонерів та комсомольців, якими годували ще не так давно наших батьків – зі шляхетними комуністами, жадібними середняками та ворожими агентами-шпигунами, яких мужні піонери викривали. Нарешті маємо вітчизняний аналог такої літератури. Не менш цікаво написаний, не менш повчальний і… не менш зашорений та прямолінійний.
     Родина Дужичів повертається в Україну із Сибіру, куди колись вислали їхню бабцю фашисти, даруйте - комуністи. Розбудовувати рідний колгосп, даруйте – фермерське господарство. Там триває побудова сільського клубу, даруйте – відбудова храму, якій заважають іноземні шпигуни, даруйте – вітчизняні зловмисники родом із КПРС. А голова у зловмисників має ім'я Мусолітлер, даруйте – Стален.
     Чи вдасться Дужичам протистояти лихим людям та повернути втрачену родинну реліквію – прочитайте самі, написано цікаво, з мінімумом надриву, сюжет закручено за всіма законами жанру. Зараз хотів би зосередитися на кількох моментах.
     По-перше, не обійшлася уже традиційно українська авторка без містики та мандрів у часі. Саме у мареннях головного героя (хлопчика) заховано ключ до більшості сюжетних ходів книги. Розв'язка повісті розв'язує заодне і родинну таємницю.
     По-друге, Дужичі – продовжувачі роду князів, шляхетні, як їхні предки. Їхня кров шляхетна. А у їхніх суперників кров гнила, вони походять від ґвалтівників, убивць і зрадників. І прізвище у ватажка відповідне – Соколов, ага. Така бібполярність, яка свого часу відвернула мене від Мотрич („Ніч після сходу сонця”) дратує. Звичайно, це симетрична реакція на вдовбувану нашим батькам у голову тезу про те, що не важливо, хто ким народився і у кого які предки, але все ж…
     Ну, і по-третє – це знову історичний роман із дітьми, схожими на Потьомкінські села – розмальованими картонками, яких виставили уздовж дороги. Всі знають, що таких дітей не буває, але оскільки інших нема, то приймаємо.